й то переважно в періодичній літературі. По вище вказаним книжкам не тяжко
помітити що більш глибокої розробки ця тема набула в російських виданнях.
На нашу думку, це свідчить про те, що впровадження такого банківського
продукту як споживче кредитування в Росії назріло таким чином раніше на
декілька років, ніж в Україні. Але це відставання не дуже значне, а його
причинами, на мій погляд, є те що цією проблемою в Росії почали раніше
займатися на рівні держави (в 1996 р. в Росії були прийняті програми
президентом стосовно житлового кредитування населення, які передбачали
деякі пільги для відповідних категорій населення.)
Мета. В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені
теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування
так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних
аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної дипломної роботи і
розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від
цільового характеру, суб(єктів кредитних відносин, способів організації
надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом
вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують
всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що
позичальником, як правило, є фізична особа.
Методологічно – інформаційна база. Дипломна робота виконана на
матеріалах Державного спеціалізованого Ощадного банку України. До розгляду
приймалися дані за чотири квартали 1998 року та два місяці 1999 року.
Використовувалися відомості журнальних статей та статистичних збірників.
При написанні роботи також користувалися законами та нормативними актами ,
постановами та положеннями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів,
Національного банку України, підвідомчі акти Ощадного банку України,
наукові монографії.
Об’єкт дослідження. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була
досліджена робота такого суб(єкту банківської системи, як Державного
комерційного спеціалізованого Ощадного банку України на ринку споживчого
кредитування. Дослідження базувалося на основі даних Правління Ощадбанку
України по всіх регіональних управліннях України. В результаті цього
дослідження було визначене теперішнє положення Ощадбанку України, вивчено з
якими проблемами стикається банк на даному етапі своєї діяльності, процес
споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників
– фізичних осіб, фактори які впливають на діяльність банку як в середині
самого банку так і з зовні, проаналізована програма дій банку, перспективи
розвитку на майбутнє та були мною розроблені рекомендації та нововедення,
які були виконані нами під час передипломної практики в відділі методології
департаменту кредитно-інвестиційної діяльності і конкретно вони стосувалися
розробки положення про іпотечне кредитування.
Робота складається з чотирьох розділів, так в першому розділі
розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, детально
розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі
досліджується діяльність самого Ощадного банку України, а саме механізм
споживчого кредитування в банку, проводиться порівняльний аналіз
рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної
особи, та аналіз кредитного портфелю банку. В третьому розділі спочатку
робиться оцінка сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім
розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування в загалі на
Україні, та зокрема в Ощадному банку України, на ведені рекомендації банку,
що до роботи із заставою нерухомого майна. В четвертому розділі спочатку
описуються програмні продукти, що використовуються Ощадним банком України
та перспективи розвитку в цьому напрямку, а потім описується безпосереднє
використання програмних продуктів при проведенні аналізу та приведена схема
інформаційних взаємозв’язків.
На нашу думку, споживче кредитування має величезні перспективи
розвитку на Україні і, як визначилося, в процесі її вивчення та розробки
дуже цікава. Для мене також ця тема є новим напрямком діяльності
банківської системи України ( не дивлячись на ситуацію в західних країнах),
свідченням цього також є й той факт що даним напрямком діяльності банку
займається невелика кількість людей, але з кожним днем все більше і більше
банків починають звертати увагу на даний банківський продукт, які бачать в
ньому можливість розширення своєї діяльності. Як раз всі ці фактори й
вплинули на мій вибір даної теми дипломної роботи.
Практична цінність. В результаті проведеного дослідження за даною темою
на основі реальних даних Ощадного банку України. Враховуючи те, що даний
напрямок кредитування для більшості банків є новим в їх діяльності, дуже
велике значення має розробка методологічної бази по відповідному
банківському продукту. Так нами були вироблені та запропоновані
рекомендації по роботі банку із заставою нерухомого майна. Також були
виявлені основні напрямки розвитку споживчого кредитування які, на нашу
думку, будуть розвиватися в найближчому майбутньому найбільш динамічно, це
стосується деяких видів як короткострокового так і довгострокового
кредитування. Була запропонована концепція розвитку житлового кредитування
населення з ціллю підвищення доступності житла всім категоріям населення.
Проведено детальний аналіз рейтингових методів оцінки кредитоспроможності
позичальників – фізичних осіб, як тих що використовуються вітчизняними
банками так і тих, якими користуються провідні європейські банки.
РОЗДІЛ 1
1 Концептуальні та інституціональні основи організації споживчого
кредитування
1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування
Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в
Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії
були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико – збережні товариства.
Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а
пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб.
терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути
продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян,
що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та
ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При
видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась
працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. В
якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар,
надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.
До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України
входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку
кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико
- збережних товариств, що потребуваливідсвоїх членів пайові внески, а
кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації,
що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.
Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік,
так і довгострокові - терміном на п’ять років з 12% річних. Призначення
позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським:
купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля
сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін.
Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно -
ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно - ремісницького виробництва;
могли бути й "виробничі позики загального призначення": найм робочої сили,
здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які
передбачали тимчасове залишення місцяпостійного проживання. Наглядно, що
кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі позики: на купівлю
товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки
при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі
кредитування такого великого кола інтересів позичальника.
Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася
цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких
господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.
Іпотечник кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв
собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі,
але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям
збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу,
землевласникам - фінансувати купівлю оддаткових ділянок землі,дає
можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто
сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як
правило, на термін більше п’яти років.
Для іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення
заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В
цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та
фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.
Припускається повторна застава з отриманням додаткового кредиту, якщо
цінність майна не вичерпувала попередніми заставами і якщо боржник має
економічну можливість сплачувати відсотки та гасити основний борг по
кредиту.
При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42
