відділеннях банків і банківських автоматах (банкоматах). Прийняття картки
до оплати і видача готівки по ній здійснюється підприємствами торгівлі
(сервісу) і банками, які є членами платіжної системи, що обслуговує
картки.
Отже, пластикова картка являє собою пластину стандартних розмірів,
виготовлену з спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси.
Основна функція пластикової картки - забезпечення ідентифікації особи, що
її використовує як суб’єкта платіжної системи. Для цього на пластикову
картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що
обслуговує картку, ім’я власника картки, номер його рахунку, строк дії
картки. Крім цього на картці може бути присутня фотокартка власника і його
підпис. Алфавітно-цифрові дані - ім’я, номер рахунку і інші - можуть бути
ембоссовані , тобто нанесені рельєфним шрифтом, дивись малюнок 1.1
(мал.1.1). Графічна інформація дає можливість візуальної ідентифікації
власника картки. Однак, для використання в банківській платіжній системі
цього недостатньо. По-перше, така картка може бути легко підроблена, по-
друге, автоматична обробка такої картки проблематична. Крім того, потрібно
і зберігати на картці ряд конфіденційних даних, що полегшує процедуру
авторизації. Все це призводить до необхідності занесення ідентифікаційних
даних на банківські пластикові картки додатково ще в закодованому вигляді.
Ця задача може бути вирішена за допомогою різноманітних фізичних
механізмів. В картках зі штрих-кодом в якості ідентифікаційного елементу
використовується штриховий код, аналогічний коду, який застосовується для
маркування товару. Зчитування коду відбувається в інфрачервоних проміннях.
Картки з магнітною стрічкою на сьогоднішній день найбільш розповсюджені.
Магнітна стрічка розташована на зворотній стороні картки і складається з
трьох доріжок. Дві перші потрібні для зберігання ідентифікаційних даних, а
на третю можна записувати інформацію.
Мал. 1.2 Зразок банківської картки
Лицьовий бік:
[pic]
Зворотній бік ( крім інтернет-карт ) :
Основним аргументом для впровадження «пластикових грошей» була
зручність користувача. З появою електронних кошт реєстрації і збору
інформації з'явилася можливість заносити і зчитувати інформацію на картку
за допомогою магнітного кодування сигналу.
Першою організацією, що застосувала цей спосіб на пластикових картках
була Міжнародна асоціація по авіаперевезеннях (IATA, Interactional Air
Transportation Association), що здійснювала контроль за багажем за
допомогою інформації, записаної на магнітній стрічці пластикової картки.
Згодом прийнята IATA система кодування стала стандартної. На сучасних
пластикових картках це - перша доріжка, що має довжину 79 символів (210
біт/дюйм, 7 біт на знак) і утримуючу алфавітно-цифрову інформацію.
Згодом подібний принцип використовували на банківських картках для
кодування номера картки, що дозволило впроваджувати електронні платежі.
Розробка цієї системи кодування належить Американської банківської
асоціації (American Bankers' Association).
Ця система також ввійшла в стандарт. На сучасних пластикових картках
з'явилася друга доріжка, що має 40 символів (75 біт/дюйм, 5 біт на знак).
Згодом з'явилася третя доріжка, на якій найчастіше записується PIN-код
(Personal Identification Number - персональний ідентифікаційний номер), а
іноді стан рахунка клієнта. Розроблювачем цієї доріжки була компанія Thrift
Industry. Інформація на цій доріжці може перезаписуватися і змінюватися в
процесі використання. На доріжку може бути записано 197 цифрових знаків
(210 біт/дюйм, 5 біт т знак).
Наступним етапом у розвитку пластикових карток історія зобов'язана
французькому журналістові Лорану Морену, що у 1974 році запропонував
використовувати карти з електронною мікросхемою. Він запатентував цю ідею і
заснував компанію Innovatron для виробництва таких карток. На сьогоднішній
день пластикові картки з «імплантованою» мікросхемою (Smart-card) - тип
пластикових карток що найбільше динамічно розвивається .
Магнітні картки поступаються першістю смарт-картам по двох причинах:
1. Магнітні картки легко підробити. За допомогою дешевого пристрою
протягом декількох хвилин можна скопіювати першу і другу доріжки з
магнітної стрічки кредитної картки.
Дослідження, проведені в 1992 році в США, показали, що втрати, зв'язані
з магнітними картками склали 3,8 млрд. доларів, у тому числі: 2,6 млрд. -
через боржників, тобто банкрутів і людей, що не оплачує рахунки; 864 млн. -
через шахрайство з картками - використання крадених, загублених і
підроблених карток, і 310 млн. через шахрайство продавців.
2. Оскільки магнітна стрічка картки не може містити більш 100 байт
інформації, це сильно обмежує їхнє застосування у світі сучасного бізнесу.
Майже всі магнітні карти сьогодні мають вузьку цільову спрямованість, що
приводить до необхідності для клієнтів мати багато карток різного типу.
Смарт-карти дозволяють вирішити всі ці проблеми. Тому, після рішення
наприкінці 80-х років ряду технологічних проблем, смарт-карти стали активно
витісняти магнітні картки. Європа, де тільки в 1993 році було випущено
більш 350 млн. смарт-карт і карт із пам'яттю, займає ведуче місце на цьому
шляху. Більшість експертів переконано, що через 10 років або раніш картки з
магнітною смугою стануть надбанням історії.
Смарт-карти - шлях у майбутнє. Основний фактор, що стримує швидкий
перехід до смарт-картам у закордонних країнах - розвита інфраструктура
магнітних карт. Це особливо характерно для США.
Внаслідок існування величезної фінансової інфраструктури, вартість
заміни системи перевищує 1 млрд. доларів. Однак, при усьому при тім, сама
стара система втрачає щорічно від несумлінного використання магнітних
карток близько 1 млрд. доларів.
Україна не має подібної інфраструктури, тому тут відкривається
унікальна можливість впровадження в практику найбільш перспективних систем,
ніж системи безготівкових платежів, що зживає себе, на базі кредитних
магнітних карт. Можна, звичайно, продовжувати жити без яких-небудь змін,
але це тільки приведе до збільшення відставання в області банківських
технологій, а отже, і до збільшення проблем у майбутньому.
В смарт-картах носієм інформації є мікросхема. Стосовно вартості
карт пам’яті, то вони мають відносно високу вартість (в 5-7 разів вище
відносно магнітної карти). Однак в останні роки ціни на них суттєво
знизилися у зв’язку з вдосконаленням технології і ростом об’ємів
виробництва. Також існують карти з мікропроцесором, які по суті
відповідають характеристикам персональних комп’ютерів 80-х років. Ці два
останні види карт розглядаються сьогодні як найбільш перспективний вид
пластикових карт.
Технології платіжних систем, засновані на смарт-картах
Як показує практика ефективність платіжної системи залежить не тільки
від правильно обраних технічних засобів. У першу чергу вона залежить від
ретельно налагодженої технології, від грамотної фінансової політики
емітента, від інших факторів, що можуть звести всі переваги того або іншого
типу карт до нуля.
Сказане відноситься і до найбільш перспективних платіжних засобів -
смарт-карт.
Смарт-карта - це пластикова картка з убудованої в неї мікросхемою.
Ступінь «інтелектуальності» мікросхеми може бути самої різної - від
найпростішого контролера читання/ запису даних в електронну пам'ять карти,
до мікропроцесора, що має розвинуту систему команд, убудовану файлову
систему і т.п.
Головна відмінність смарт-карт від інших видів пластикових карток (з
магнітною стрічкою, зі штриховим кодом) - це саме її «інтелектуальність».
При платежах по магнітних картах застосовується технологія on-line. Дозвіл
на платіж дає, власне кажучи, комп'ютер банку або процессингового центру
при зв'язку з точкою платежу. Головна проблема, що виникає при цьому, -
забезпечення надійного, захищеного і недорогого зв'язку (яку в наших умовах
важко вирішити).
У випадку смарт-карт застосовується інша технологія - off-line, при
якій дозвіл на платіж дає сама картка (точніше, убудована в неї мікросхема)
при «спілкуванні» з торговельним терміналом безпосередньо в торговельній
точці.
Накладні витрати по забезпеченню платежів надзвичайно малі, проблеми
зв'язку не грають особливої ролі. Замість них на перший план виходить
проблема безпеки - смарт-карта повинна бути досить «інтелектуальної», щоб
самостійно прийняти рішення про проведення платежу і при цьому мати
достатній захист від несанкціонованого використання.
У зв'язку з цим перше питання, що виникає при виборі типу смарт-карти -
які з них мають максимальний захист від шахраїв. Друге питання зв'язане з
проблемою реалізації двох основних фінансових операцій по карті -
дебетування і кредитування рахунка в її електронній пам'яті. Більшість з
відомих у даний час смарт-карт досить легко забезпечують ці операції. І тут
знову виникає проблема, зв'язана з можливістю несанкціонованого
використання. Чи надійно захищені ці операції для того, щоб крім законних
власників, їх не могли провести інші особи, нехай навіть і не зі злочинними
цілями.
На жаль публікацій, що могли б чітко відповісти на два цих питання,
украй мало. Розглянемо як приклад рекомендації французької фірми «Gemplus
Card International», на частку якої приходиться майже одна третина, що
випускаються у світі смарт-карт.
У стандартній технології безготівкових розрахунків за товари і послуги
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
