Про непрямі доходи і витрати. Як було сказано вище, треба розуміти поділ
доходів, одержуваних організацією або банком у СПК, на прямі і непрямі.
Непрямими доходами вважаються ті, котрі отримані в результаті
опосередкованих операцій банку, у яких бере участь (робить свій внесок
СПК). Як було сказано вище, готівка власника пластикової карти
використовується банками в ресурсній базі для одержання прибутку при
проведенні активних операцій. Тому задача з розрахунку непрямих доходів -
задача більш широка і не тільки відділу пластикових карт, а всього банку,
його конкретного підрозділу, що робить сукупний аналіз.
Наприклад, для розрахунку непрямих доходів, отриманих банком від
використання залишків кошт на карткових рахунках клієнтів, використовуються
методи розрахунку прибутковості гривні й іноземної валюти в ході
економічного аналізу ефективності роботи усього банку за визначений період.
Дані розрахунки, як правило, проводяться фахівцями аналітичних служб по
своїх внутрішніх методиках. Ці розрахунки визначають, який доход мав банк
на 1 гривню (на один долар США) за період розрахунку економічної
ефективності системи. Одночасно, за кошти, що знаходяться в банку на
карткових рахунках, банк несе процентні витрати у вигляді нарахованих
відсотків на залишки цих кошт, що також повинні враховуватися в
розрахунках. До непрямих доходів можуть відноситися різні види схованого
кредитування, наприклад, при використанні часу проходження платежів і
одержання сліпів, коли клієнтом покупка вже зроблена, а його кошти в банку
ще не списані. У непрямих витратах, наприклад, повинні враховуватися обсяги
відволікання готівки для заправлення банкоматів, що не беруть участь у його
ресурсній базі й ін. Досить часто важливе значення для банків мають
розрахунки "економіки політичних аспектів", коли послуги великим клієнтам
по пластикових картах надаються безкоштовно, але при цьому скрупульозно і
досконально прораховуються інші опосередковані види доходів банку при
роботі з цим клієнтом.
Прямі доходи і витрати це ті , котрі банк найчастіше або платить у
вигляді відсотка від грошового обігу, комісії від покупки в магазині, від
зняття готівки клієнтом через банкомат, за конвертацію валют, платежі за
процессинг і т.д. Іншими словами, це все ті витрати і доходи, що мають
пряме відношення до СПК і відображаються на спеціальних субрахунках доходів
і витрат.
Для приклада можна привести особливості укладання договору на установку і
використання системи банкоматів у зарплатному варіанті для обслуговування
великої організації. У даному випадку повинні проводитися додаткові
економічні розрахунки величини взаємовигідного відсотка комісії, стягнутої
в доход банку від суми, нарахованої заробітної плати співробітникам даної
організації. Економічні розрахунки будуються виходячи з логіки мінімально-
достатньої рентабельності окремо узятої операції з оцінкою величини
додаткової вигоди, одержуваної банком. Таким чином, сума комісії,
одержувана банком, може знаходитися на рівні витрат банку на зміст і
амортизацію банкомату, а в окремих випадках і нижче.
Для оперативної оцінки ефективності банкоматів у зарплатному варіанті
в кожнім банку повинна розроблятися і розраховуватися спеціальна таблиця,
суть якої укладається в наступному: банкомат не буде збитковим і окупиться
за встановлений термін експлуатації , якщо його прямі доходи будуть
перевищувати витрати на його амортизацію і зміст. Тоді, маючи величину
щомісячного обороту клієнта, використовуючи таблицю можна відразу визначити
рівень рентабельності, строк окупності банкомату, норму доходу на місяць і
можливий діапазон вигідного для банку договірного відсотка. Така таблиця
розраховується для кожного конкретного банку в залежності від його
конкретних показників.
Розрахунок оцінної величини можливої додаткової вигоди для банку від
використання залишків кошт клієнтів у його ресурсній базі насправді
відноситься до категорії одних із самих складних економічних задач,
зв'язаних з керуванням ресурсами усього банку, коли приходиться враховувати
безліч ключових факторів, що дозволяють одержати обґрунтовану оцінку. Як
правило, розрахунки мають наступну послідовність:
> Проводиться аналіз средньохронологичних або середньостатистичних залишків
на лицьових і поточних рахунках організації за визначений період.
> Далі, з отриманої величини залишків необхідно відняти частку залишків на
відволікання кошт у непрацюючі активи.
> У фонд обов'язкових резервів у НБУ.
> У касу банку.
> На кореспондентський рахунок Банку в НБУ.
> На страхування (хеджирування) банківських ризиків.
> На корсчета банків-учасників клірингу по міжбанківських розрахунках, у
тому числі, у СПК, і інші непрацюючі активи.
> Після цього, необхідно врахувати накладні витрати банку, що лягають на
кожну гривню його ресурсної бази:
> На забезпечення резерву під позичкову заборгованість і знецінення цінних
паперів.
> На утримання забезпечуючих служб.
> На членські внески в Асоціації і Системи пластикових карт, а також в інші
організаціях для роботи на фінансових ринках.
> На неповернення кошт при проведенні активних операцій.
> На витрати по фондах Банку при проведенні різних програм, упровадженні
нових технологій, капітальне будівництво і т.д., що також скорочує його
ресурсну базу.
На наступному етапі проводиться розрахунок і аналіз чистої процентної
маржі (СПРЄДу), що враховує накладні витрати банку, а також відсотки, що
нараховуються по залишках на карткових рахунках клієнтів.
На заключному етапі розраховується прибуток, отримана банком на гривню
притягнутих ресурсів від конкретної організації. І, тільки після цього,
можна приступити до оцінки тактики роботи з клієнтом. але вже з огляду на
прогноз розвитку тих ринків, що можуть уплинути на баланс ставок по всьому
комплексі послуг, наданих даної організації.
Усі види витрат і доходів повинні відображатися в "картці-схемі". Якщо
"Картка-схема" має електронне наповнення, то, маючи єдину методику
(методологію) не є складним результати розрахунків зводити в електронні
автоматизовані таблиці у всій сукупності прямих і непрямих результатів
фінансової діяльності.. Як приклад однієї з методик розглянемо основні
моменти розрахунку ефективності системи банкоматів банку:
Базові статті прибутковості банкоматів, що приймаються в економічні
розрахунки:
> Одержання відсотків у доход банку від суми нарахованих кошт клієнтів у
безготівковій формі для наступної видачі готівки через банкомат
(зарплатний варіант і варіант корпоративної карти).
> Одержання відсотків у доход банку від суми нарахування коштів клієнтів у
безготівковій формі для наступної конвертації і видачі наявної валюти
через банкомат (Варіант конвертації).
> Стягування комісії у гривнях і валюті в доход банку у вигляді відсотка
від суми зняття наявних кошт через банкомат.
> Стягування з клієнта в доход банку суми вартості пластикової картки або
за відкриття карткового рахунка і його ведення.
> Одержання з клієнта гарантованої суми у виді страхового депозиту на його
лицьовому (картковому) рахунку на період користування пластиковою
карткою.
> Доходи від залишків кошт на карткових рахунках клієнтів.
> Доходи від залишків кошт на розрахункових рахунках клієнтів (юридичних
осіб), що використовують мережу банкоматів.
Базові статті витрат, що приймаються в розрахунки:
> Витрати, віднесені на собівартість банкоматів, що розраховуються за
спеціальною методикою (згадувалося вище).
> Постійні відрахування кошт процессинговой компанії (наприклад, фірмі
"Юнион Кард") за організацію Процессингу.
> Плата організаціям за оренду місця установки банкоматів.
> Витрати на виготовлення пластикових карт.
> Процентні витрати по залишках на карткових рахунках клієнтів.
> Процентні витрати по залишках на розрахункових рахунках організацій, що
використовують мережу банкоматів.
Основними економічними передумовами введення карток в Україні є:
1. Зменшення витрат на підтримку готівкового грошового обігу. За
приблизними оцінками в Україні для підтримки грошового обігу необхідно
близько 3.5 мільярда штук монет. За середнього номіналу монети 10 копійок
загальна сума номіналів становитиме суму, еквівалентну 200 мільйонам
доларів. Середня тривалість “життя” монети - приблизно 10 років (за умови,
якщо інфляцією не вимиватимуться з обігу монети низьких номіналів). Отже,
щорічні витрати на підтримку обігу металевих грошей становитимуть приблизно
20 мільйонів доларів, а загалом витрати на щорічну підтримку грошового
обігу в Україні становитимуть не менше 220 мільйонів доларів. Цей
розрахунок проведено без урахування поточних витрат на транспортування,
упаковку, перерахунок, облікові операції, контроль, охорону, які можуть
значно підвищити витрати. Навіть зниження на 20-25% потреби в готівці за
рахунок введення нових платіжних інструментів - платіжних карток, може дати
щорічну економію коштів для державного бюджету, еквівалентну 60-100
мільйонам доларів США.
2. Приєднання України до давно відомих механізмів електронних
платежів має певну конкретну мету - залучити до банківської сфери готівкові
кошти, що складають 44% всього грошового обігу . По різним підрахункам,
населення України зберігає в “панчосі” до 30 млрд. дол. Як зазначалось
вище, кошти держателів карток - дешеві фінансові ресурси для банків.
3. Застосування безготівкових засобів платежу - новий крок еволюції
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
