При нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань
відсоткових ставок, відсотковий ризик — мінімальним, проте одержати
підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок стає
неможливим. І додатний і від'ємний геп дають потенційну можливість отримати
більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.
Головна ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид
(додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових
ставок згідно з таким правилом:
• якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа
зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;
• якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа
зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься.
Це означає, що не так вже й важливо, в якому напрямі змінюються ставки.
Головне — щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який принесе
підвищений прибуток.
Проте потенційна можливість одержання додаткового прибутку
супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни
ставок виявиться неправильним або не справдиться, то це може призвести до
зниження маржі і навіть до збитків. За наявності гепу ймовірність
фінансових втрат така сама, як і ймовірність одержати додаткові прибутки.
Геп — це міра відсоткового ризику, на який наражається банк протягом
зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний
геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий
рівень відсоткового ризику приймає на себе банк і тим більше змінюється
маржа. Збільшення чи зменшення маржі залежить від знака гепу («плюс» чи
«мінус»), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки
на ринку.
Темпи зниження показників прибутковості залежать як від величини зміни
відсоткових ставок, так і від розміру гепу. Якщо прогнозується зниження
ставок, то менеджментові банку необхідно змінити структуру балансу І
перейти від додатного гепу до нульового, завдяки чому вдасться звести до
мінімуму відсотковий ризик. Перехід від нульового до від'ємного гепу в разі
зниження ставок забезпечить підвищення рівня прибутковості, але
супроводжуватиметься підвищеним ризиком.
Головне завдання менеджменту банку під час управління гепом — досягти
відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня
відсоткових ставок. Отже, необхідною умовою використання зазначеного
підходу до управління банком є наявність надійного прогнозу (або можливість
одержати такий прогноз) та передбачуваність економічної ситуації. Якщо
спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад через
нестабільність економічної ситуації, менеджментові банку безпечніше
застосувати стратегію нульового гепу, значно знизивши завдяки цьому
відсотковий ризик.
Показники гепу легко розрахувати, якщо відомі характеристики потоку
грошових коштів кожного фінансового інструмента, використовуваного при
формуванні активів та зобов'язань банку. Геп дозволяв контролювати розмір
відсоткового ризику протягом розглядуваного проміжку часу, а також
оцінювати можливі зміни маржі банку.
3.3 Метод кумулятивного ГЕПу
Розрахунок кумулятивного гепу дає змогу не лише аналізувати
співвідношення чутливих активів і зобов'язань у певний момент часу
(статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний
аналіз). Для цього в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний
період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й
обчислюється розмір гепу. Алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у
кожному з періодів являє собою кумулятивний (нагромаджений) геп. Отже,
кумулятивний геп — це різниця між загальним обсягом чутливих активів і
зобов'язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.
Кумулятивний геп — інтегральний показник, що відбиває ступінь ризику
відсоткових ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового
горизонту. Банк може управляти цим ризиком, установлюючи ліміт гепу як
максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів
і зобов'язань у відповідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику
відсоткових ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих
активів до чутливих зобов'язань:
h = ЧА : ЧЗ. (3.2)
Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп
додатний, якщо менший — то геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці,
то геп нульовий.
Але ні абсолютна величина кумулятивного гепу, ні коефіцієнт гепу не
дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від
зміни відсоткової ставки. Тому наступним кроком у застосуванні методу є
обчислення індексу відсоткового ризику.
Індекс відсоткового ризику ІВР дорівнює відношенню кумулятивного гепу
kGAP в кожному з періодів до розміру працюючих активів ПА і виражається у
відсотках:
ІВР=kGAP / ПА * 100. (3.3)
Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (якщо геп
додатний) чи пасивів (якщо геп від'ємний) наражається на ризик зміни
відсоткової ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на
загальний прибуток банку. Установлюючи ліміт індексу відсоткового ризику,
банк обмежує рівень ризику відсоткової ставки, який він вважає за доцільне
на себе взяти.
Інший напрямок використання методу кумулятивного гепу полягає в тому,
щоб наближено обчислити, як очікувані коливання відсоткових ставок
вплинуть на рівень маржі банку. Абсолютна величина зміни маржі (прибутку)
визначається базовим співвідношенням:
( П ( (r * kGAP (3.4)
Здебільшого при розрахунках зміни рівнів відсоткових ставок подаються в
базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак «+» чи «-»
показників (r та kGAP, можна визначити напрям зміни прибутку. Додатне
значення (r вкаже на збільшення прибутку і буде результатом підвищення
ставок при додатному гепІ або зниження ставок при від'ємному гепі. Від'ємне
значення (г означатиме зниження процентного прибутку банку, зумовлене
підвищенням ставок при від'ємному гепі або їх зниженням при додатному гепі.
Висновки
Опрацювавши матеріали курсової роботи і отримавши поглиблені знання з
даної теми ми можемо зробити певні висновки. Так запропонована нами
методика геп-менеджменту повинна вдосконалити роботу менеджерів АППБ
“Аваль”. На жаль кожна методика має свої недоліки. Зокрема є проблема
практичного впровадження методики, що викликано особливостями нашої
економіки та безпосередньо відмінностями АППБ “Аваль”.
Головна ідея геп-менеджменту полягає в тому, що розмір та вид гепу
мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок і робочому циклу, а
також загальним принципам розвитку економіки. Як відомо, в економічному
циклі вирізняють чотири основні стадії розвитку: зростання (підйом); пік;
зниження ділової активності (спад); найнижча точка циклу.
На ранніх стадіях економічного зростання геп має бути додатним,
оскільки очікується підвищення ставок. Далі розмір гепу зменшують,
подовжуючи строки проведення активних операцій і скорочуючи строки виплат
за пасивами. У стадії піку слід перейти до від'ємного гепу, що дасть змогу
зафіксувати ставки за активами на рівні піку, а скорочення строків за
пасивами дозволить зменшити відсоткові витрати. На ранніх стадіях спаду,
коли очікується зниження відсоткових ставок, геп має бути від'ємним. На
подальших стадіях спаду потрібно поступово перейти до додатного гепу,
скоротивши строки надходжень за активами І подовживши строки виплат за
пасивами. Додатний геп зберігається і в разі досягнення найнижчої точки
циклу, коли ставки за пасивами фіксуються на найнижчому рівні і
скорочується тривалість проведення активних операцій, завдяки чому згодом
можна буде реінвестувати активи під вищу ставку.
Зауважимо, що прогнози не справджуються негайно:
зміни ставок досягаються не відразу. Якщо напрямок руху відсоткових
ставок може бути передбачений правильно, то час зміни та розміри
спрогнозувати важко. Застосування стратегії гепу потребує достатньої
тривалості відсоткових циклів, аби вистачило часу скористатися перевагами.
Реальне життя не дає банкам необмеженої гнучкості у виборі джерел
фінансування та напрямків кредитування. Фінансові ринки ще далекі від
досконалості, а позичальники дедалі частіше складають прогнози, які
збігаються з банківськими. Досвід показує, що концепція циклу відсоткових
ставок набагато простіша в теорії, але не завжди підтверджується дійсними
коливаннями ставок протягом ділового циклу, тривалість якого, до того ж,
важко виміряти. Той факт, що рух відсоткових ставок та ринку облігацій
важко спрогнозувати, переконливо довела практика, але все ж таки ці зміни
виявились більш передбачуваними, ніж коливання ринку акцій.
Отже, геп-менеджмент на практиці має ряд істотних недоліків. Розглянемо
їх докладніше.
1. Навіть нульовий геп не гарантує повного захисту від ризику, оскільки
ставки за активами та зобов'язаннями можуть змінюватись по-різному. У
періоди економічного підйому ставки за активам зростають швидше, ніж ставки
запозичення. Під час спаду зниження ставок за зобов'язаннями випереджає
відповідні зміни у ставках за активами. У цілому ставки за активами мають
тенденцію змінюватися швидше, ніж ставки за зобов'язаннями, а між моментами
зміни ставок існує розрив у часі (лаг).
2. Методи управління гепом потребують наявності точного та надійного
прогнозу мінливості відсоткових ставок, який є необхідною умовою
ефективного застосування розглядуваного підходу. Водночас абсолютно точний
прогноз зміни всіх параметрів ставки — напряму, швидкості та розміру —
отримати неможливо. Дві основні характеристики відсоткових ставок —
мінливість і непередбачуваність — значно ускладнюють використання стратегії
гепу у процесі управління банком.
3. Ефективність управління кумулятивним гепом значною мірою залежить
від правильності вибору часових інтервалів. Нелегко визначити момент, коли
конкретні види активів та зобов'язань мають бути переоцінені. Крім того,
вибір планових періодів, протягом яких проводиться балансування активів і
пасивів, чутливих до змін ставки, досить суб'єктивний, що може призвести до
несприятливих наслідків, коли окремі статті балансу потрапляють у проміжки
між періодами переоцінювання.
4. Перехід від додатного гепу до від'ємного, і навпаки, потребує
певного часу. Проте банки не завжди мають у своєму розпорядженні фінансові
Інструменти та механізми, які б дозволили зробити це швидко. Отже,
ефективність застосування геп-менеджменту знижується.
Перелічені недоліки значно ускладнюють процес управління гепом і
збільшують ризик фінансових втрат, тому більшість банківських менеджерів у
процесі управління відсотковим ризиком застосовують методи штучного
хеджування — проводять операції з похідними фінансовими інструментами.
Список використаної літератури
1. Про банки та банківську діяльність: Закон України згідно постанови ВР
№325/2000 – ВР від 07.12.2000р.
2. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій
установ комерційних банків України. Постанова НБУ №418 від 20.08.99р.
3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ
комерційних банків України. Правління НБУ №466 від 30.12.97р.
4. Про кредитування. Положення Національного банку України №246 від
28.09.95р.
5. Про затвердження Положення про механізми рефінансування комерційних
банків України. Постанова Правління НБУ №484 від 15.12.2000р. Із змінами,
внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 121 ( z0121-01 ) від 22.03.2001
6. Про затвердження "Правил організації фінансової та статистичної
звітності банків України". Постанова Правління НБУ від 12.12.97р.
7. Інструкція Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних
банків. Постанова Правління від 14 квітня 1998р. №141
8. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках
України. Постанова Правління НБУ №114 від 2003.1998р.
9. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та
витрат банків. Постанова Правління НБУ №316 від 35.09.1997р.
10. Положення про порядок формування і використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків.
Постанова Правління НБУ №122 від 27.03.1998р.
11. Ачкасов А. И. Типы валютных операций и другие виды сделок на
международном денежном рынке.- М.:Консалтбанкир,1994.
12. Банковские учреждения в развивающихся странах./ Под ред. Крис Дж.
Барлтроп и Дианы МакНоттон. Том 1, 2. Всемирный банк Вашингтон, 1994.
13. Банковское дело./ Под ред. Лаврушина. – М., 1992.
14. Банковское дело: стратегическое руководство.-М.: АО
“Консалтбанкир”,1998.
15. Банківські операції/ Під ред. Мороза. –К.:КНЕУ, 2000.
16. Вступ до банківської справи / Під ред. Савлука. – К.: Лібра,1998.
17. Основы банковского дела / Под ред. Мороза – К.,1994.
18. Финансовые фьючерсы / Под ред. Кузнецова – М.:МГУ,1993.
19. Кредитование / Пер. с англ. – К., 1994
20. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие
услуги / пер. с англ. – К.,1994
21. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. – М.: Инфра-
М,1996.
22. Валравен К.Д. Управление рисками коммерческого банка. – Мировой банк
реконструкции и развития., 1993.
23. Вітлінський В.В. Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ
“Борисфен-М”, 1996
24. Де Ковни Ш. Стратегии хеджирования. – М.: Инфра-М, 1996.
25. Жезлов А.И. Кредитная политика коммерческого банка. – М.,1998.
26. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. –
К.:КНЕУ, 1998.
27. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К.:КНЕУ,1999.
28. Роуз Питер. Банковский менеджмент. – М.: Дело Лтд, 1995.
29. Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. – М.,1994.
30. Тимофеев Л.А. Финансовые фьючерсы. – М.:МГУ,1997
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
