прибутку у вигляді позичкового процента. Основним інструментом застосування

даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що

виникають між суб`єктами комерційного кредиту в процесі використання даного

інструменту платежу регулюються так званим вексельним правом.

Комерційний кредит має короткостроковий характер, оскільки він

виступає як атрибут товарообміну.

Споживчий кредит – це кредит, який надається фізичним особам на

придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово.

Споживчий кредит характеризує відносини, що виникають з приводу

фінансування потреб кінцевого споживання. Суб`єктами споживчого

кредитування у якості позичальників виступає населення, у якості кредитора

– банки, кредитні спілки, підприємства виробники, торгівельні посередники.

Споживчий кредит за формою надання поділяється на прямий (надається

безпосередньо банківськими установами) та непрямий (надається через

посередників, т.б. торгівельні організації, тощо).

Споживчі кредити надаються, як правило, на строк до десяти років, але

конкретні параметри кредиту залежать від багатьох факторів: об`єкту

кредитування, доходів позичальника, вартості товару тощо.

Державний кредит – це форма кредиту за якої одним з суб'єктів

кредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної форми

кредиту держава виступає як позичальник.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів

для фінансування державних витрат. Для кредиторів державний кредит виступає

зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.

Конкретні параметри державного кредиту встановлюється в залежності від

обсягу необхідних ресурсів, кон'юнктури ринку, конкретних програм його

використання тощо.

Міжнародний кредит – це кредитні відносини суб'єктами яких виступають

різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на

міжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, що

вступають у кредитні відносини можуть бути уряди різних країн, банки,

фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.

Для міжнародного кредиту характерні великі за обсягом кредитні угоди.

Інші параметри кредитної угоди залежать від конкретних об'єктів

кредитування, кон'юнктури ринку, можливостей у доступу до ресурсів, тощо.

Банківський кредит – форма кредитних відносин, за якої одним з

суб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-кредитна

установа – банк; кредит надається у грошовій формі на певний строк, з

умовою сплати визначенного відсотку, забезпеченості та цільового

використання.

Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як

суб'єктів господарювання, так і населення.

Роль банків в процесі суспільного перерозподілу ресурсів є надзвичайно

важливою й має тенденцію до постійного зростання. В таблиці 1.1.1

представлена динаміка обсягів кредитів, що були надані банками України:

Табл.1.1.1.

|Дата |Заборгованість по кредитах перед банками |Темп |

| |України, млн.грн. |росту, %|

| |Усього |в тому числі у валюті | |

| | |національній |іноземній | |

|01.01.92 |1,5 |1,5 |0 |- |

|01.01.93 |44 |42 |2 |2933,33 |

|01.01.94 |536 |515 |21 |1218,18 |

|01.01.95 |2973 |2614 |359 |554,66 |

|01.01.96 |8471 |6173 |2298 |284,93 |

|01.01.97 |11263 |7672 |3591 |132,96 |

|01.01.98 |13158 |8769 |4389 |116,83 |

|01.01.99 |16640 |8727 |7913 |126,46 |

|01.01.00 |21793 |9392 |12401 |130,97 |

|01.01.01 |30138 |13918 |16220 |138,29 |

|01.03.01 |32543 |15673 |16870 |107,97 |

Таким чином, кредитна активність комерційних банків України протягом

1992-2001 років постійно зростає: заборгованість по кредитах перед банками

України зросла з 1,5 млн. грн. на 01.01.92 до 30138 млн. грн. на 01.01.01.

Найвищі темпи росту спостерігались протягом 1992- 1995 років, що було

пов’язане із становленням банківської системи України. Сучасні тенденції

свідчать про підвищення загальної ділової активності в країні, що стало

наслідком наявних тенденцій росту ВВП. Протягом 2000 року кредитний

портфель банків України зріс з 21793 млн. грн., до 30138 млн. грн., або на

38,29 % (з врахуванням фактору інфляції – 20,26%). Протягом першого

кварталу 2001 року обсяг наданих кредитів продовжував зростати і на кінець

березня склав 32543 млн. грн.

Кредитування є однією з традиційних банківських операцій. Можна

говорити про виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від

їх здійснення не лише займають одну з провідних місць у структурі

банківських доходів, а й багато в чьому формують загальну стратегію

розвитку установи.

На діаграмі представлена структура статей доходів агрегованого звіту

про прибутки та збитки 40 найкрупніших банків України за дев’ять місяців

2000 р. Наведені данні свідчать, що найбільшу питому вагу мають процентні

доходи, отримані від юридичних осіб, переважна частина яких є наслідком

проведення операцій по кредитуванню – 35% від доходів комерційних банків.

Необхідно виділити таке поняття, як система банківського кредитування.

СБК – це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методи

кредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливості

використання різних форм та видів банківського кредитування, а також

систему контролю в процесі кредитування. СБК може мати специфічні

властивості в залежності від конкретних макроекономічних умов, якості

законодавства, розвитку банківської справи в конкретній країні, інших

факторів. Для України характерна така основа побудови системи банківського

кредитування:

. Ліберальна: клієнт не зобов'язаний триматися одного певного банку; він

сам обирає собі партнера в залежності від якості обслуговування,

перспектив розвитку взаємовідносин тощо;

. Договірна: всі питання, що виникають між банком та позичальником в

процесі кредитування вирішуються на договірній основі з врахуванням

чинного законодавства;

. Комерційна: комерційні банки здійснюють всі свої операції за рахунок

власних та залучених коштів з метою отримання прибутку, отже, кожен банк

вирішує самостійно питання про надання позички з врахуванням

співвідношення ризик-доходність.

Таким чином, на Україні сформувалась багатоваріантна система

кредитування, що передбачає вибір найбільш прийнятної форми проведення

кредитної операції з метою найповнішого задоволення потреб суб'єктів

кредитних відносин.

Водночас сучасна система кредитування не відмовляється від традиційних

загальних принципів її побудови. Принципи кредитування – це основні

положення банківської системи, що визначають процес кредитування. Можна

виділити такі основні принципи кредитування:

Принцип обов'язкового повернення суми кредиту є основним положенням,

що визначає суть кредиту як такого та відрізняє його від інших вартісних

категорій. Даний принцип передбачає, що сума позики обов'язково має бути

повернена кредитору у визначений кредитним договором термін. Неповернення

позички означає, що проект було не реалізовано, отже кошти були направлені

не ефективно, в результаті чого суб'єкти кредитної угоди отримують збитки.

Принцип строковості також є одним з основних принципів кредитування, і

означає, що позичка має бути не просто повернена, зобов'язання мають бути

виконані у конкретний строк. Отже, дотримання банком даного принципу

дозволяє йому визначати обсяги необхідних ресурсів, планувати їх

використання і, таким чином, підвищувати свою стійкість та ефективність

використання позичкового капіталу.

Принцип платності означає, що позичальник повинен сплатити кредитору

ціну за право використовивати його ресурси як винагороду за прийняття ним

на себе кредитного ризику. Розуміння даного принципу дозволяє нам ще раз

переконатися, що позичковий капітал є продуктивним, тобто здатним до

самозростання.

Принцип платності є важливим елементом системи кредитування, так як

породжує зацікавленість кредитора у наданні позички, стимулює позичальника

до більш ефективного використання кредитних ресурсів, дозволяє банкам

покривати свої витрати на проведення кредитних операцій та нарощувати

обсяги позичкового капіталу.

Одним з основних принципів банківського кредитування є принцип

забезпеченості кредиту, що означає наявність у банку права для захисту

своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через

неплатоспроможність позичальника. Реалізація забезпечення є джерелом

погашення позики, сплати відсотків та інших платежів, що виникають під час

дії кредитного договору за умов, що позичальник не в змозі виконати свої

зобов'язання.

Принцип цільового використання є одним з основних положень

банківського кредитування в Україні. Він означає, що отриманий кредит має

бути використаний лише на цілі, що передбачені кредитним договором.

Кредитні кошти можуть призначатися для:

. поповнення оборотних коштів;

. здійснення капітальних витрат та інвестицій;

Страницы: 1, 2, 3, 4