1. Організація банківського кредитування в Україні
1.1 Суть, основні риси та принципи банківського кредитування
Категорія “кредит” як в теоретичному, так і практичному аспекті явище
без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що
означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов'язують його із “credos”,
тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається
економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що
засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний
строк з сплатою ціни за користування. Таким чином, можна говорити, що
кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:
. Феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у
тимчасове користування на умовах повернення та платності;
. Економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована
вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;
. Кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають
вільний рух інформації між позичальником і кредитором.
Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між
кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на
умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з
основних форм руху позичкового капіталу.
Тривалий час кредит розглядався як мінова операція, розділена у часі,
заснована на довірі кредитора до позичальника. Згодом було сконцентровано
увагу на досліджені механізму зв'язку кредиту з економічним середовищем.
Проте справді наукового підходу до вивчення категорії кредит та його ролі в
процесі відтворення це явище отримало 18-19 ст.ст., що пов'язують з
виникненням так званої натуралістичної теорії кредиту, засновниками якої
виступили класики наукової економічної думки: А.Сміт, Д.Рікардо, А.Тюрго,
Дж. Міль.
Суть натуралістичної теорії кредиту можна охарактеризувати такими
положеннями:
. Об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних
речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;
. Кредит – форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в
перерозподілі цих благ у суспільстві;
. Позичковий капітал є реальним капіталом;
. Банки виступають лише як посередники в кредиті, спочатку акумулюючи
вільні кошти, а потім розміщуючи їх як позику;
. Пасивні операції є первинними порівняно з активними.
Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники не
просто визнавали зв'язок кредиту з процесами виробництва, а виходили з
первинності виробництва і вторинності кредиту; вони переконливо доводили,
що кредит сам по собі не може створювати додаткової вартості, що остання
виникає лише в процесі виробництва. Проте натуралістичному підходу був
властивий ряд помилок, пов'язаних із тим, що його представники не
спромоглися до кінця провести межу між позичковим і реальним капіталом.
По мірі зростання ролі кредиту та банків у процесі суспільного
відтворення, заміни реальних грошей кредитними засобами обігу, використання
кредиту і банків у цілях державного регулювання економіки виникають нові
погляди щодо суті та ролі кредиту у процесі розширеного відтворення. Цей
період характеризується появою та розвитком так званої капіталотворчої
теорії кредиту, найбільш яскравими представниками якої виступили: Дж.Ло,
Г.Маклеод, Й.Шумпетер, А.Ган, Дж. Кейнс, М.Фрідмен.
Суть капіталотворчої теорії кредиту можна окреслити такими основними
. Кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, а тому, розширення кредиту
означає нагромадження капіталу;
. Банки відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні кредитних
відносин;
. Активні операції банків є первинними щодо пасивних.
Головною заслугою представників капіталотворчої теорії кредиту є те,
що вони вдало відмітили різницю між позичковим та реальним капіталом: як
стверджував Г.Маклеод, кредит не створює капіталу, а сам є капіталом,
причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді процента; також
відзначили провідну роль банків на ринку позичкового капіталу, їх значення
та ролі у суспільному виробництві, при цьому відзначаючи первинність
активних операцій щодо пасивних.
Визначальним у процесі вивчення суті кредиту стало дослідження
можливостей та методів кредитного регулювання економіки країни. Серед
вчених, що всіляко сприяли цьому: Й.Шумпетер, А.Ган, Дж. Кейнс. Ці вчені
відзначали, що кредит як явище здатне збільшувати “купівельну силу”
суб'єктів господарювання, тобто формувати “ефективний попит”. Було
визначено, що норма позичкового проценту формується під впливом багатьох
факторів, одним з яких є обсяг попиту та пропозиції позичкового капіталу.
Таким чином, збільшуючи чи зменшуючи обсяги позичкового капіталу, можна
впливати на величину процента і, таким чином, стимулювати або стримувати
ділову активність суб'єктів господарювання. Проте така можливість існує
лише до певної межі, за якою процент перестає реагувати на кількість грошей
в обігу, а збільшення кредитної експансії набирає інфляційного характеру. В
наслідок таких висновків, радилося поряд з кредитними інструментами
регулювання економіки широко використовувати і інші заходи.
Отже, кредит відіграє дуже важливу роль в процесі суспільного
відтворення.
Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що він
виконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції:
перерозподільну, емісійну та контрольну.
Перерозподільча функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою
кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на
засадах повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі
мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб`єктів господарювання, так
і в процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за
допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового
капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.
Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок
кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція
отримала при переході від використання реальних грошей до вводу кредитних
засобів обігу. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної
операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її
зменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї
функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування
забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку
суб`єктів кредитної угоди. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси
у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів,
стимулює процес розширеного відтворення.
Отже, виходячи з суті кредиту та його функцій ми можемо визначити роль
кредиту.
У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у
оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою
кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи,
вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо.
Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу.
Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного
прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим
джерелом фінансування капітальних вкладень.
За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення для
забезпечення процесу реконструкції і розвитку підприємств малого та
середнього бізнесу (для цієї групи підприємств кредит по-суті є єдиним
джерелом залучення зовнішніх ресурсів, так як вихід на фондовий ринок з
метою розміщення облігацій, акцій тощо є недосяжним).
Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного
Тепер ми пропонуємо розглянути та проаналізувати основні форми
кредиту, адже форма кредиту синтезує зміст та організацію кредитних
відносин.
Різні автори по-різному підходять до визначення різних форм кредиту.
Найбільш узагальненою методикою поділу є виділення двох основних форм:
товарна та грошова.
Товарна форма кредиту передбачає, що вартість, яка передається у
кредит виступає у своїй натуральній (товарній) формі.
Грошова форма кредиту означає, що вартість, що надається в кредит
виступає у вигляді грошей.
Грошова форма кредиту є більш провідною, порівняно з товарною. Проте
за умов функціонування ринкової економіки обидві форми відіграють дуже
важливого значення в процесі відтворення.
Існують спроби виділяти форми кредиту за наступними функціональними
ознаками: характер кредитних відносин, склад учасників кредитної операції,
об'єкт і сфера кредитування та ін. Таким чином, існують наступні форми
кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний
кредит.
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається продавцями
покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані
послуги.
Об`єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі.
Суб`єктами виступають агенти товарної угоди: продавець як кредитор, а
покупець як позичальник. Призначення застосування комерційного кредиту –
прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового
Страницы: 1, 2, 3, 4
