Д - депозити;
Ор - залишки на розрахункових та інших рахунках клієнтів у банку;
Опр - інші залучені кошти;
НА - ресурси, вкладені в будівлі банку, устаткування й інші
низьколіквідні активи.
Відповідно до приведеної формули, обсяг ефективних ресурсів
визначається як різниця між загальною сумою пасивів балансу банку (за
відрахуванням вкладень в активи - будівлі й ін., що в умовах нерозвиненості
ринків цінних паперів і нерухомості не можуть бути вивільнені і спрямовані
на кредитні вкладення) і залишків залучених коштів, що спрямовуються в
обов'язкові резерви (15 %, від залишків депозитів - 0,15(Д + Ор)), а також
розміщених у , що виключають їхнє використання для видачі позичок (0,2Ор).
Реалізація цільової функції управління ліквідністю починаючим свою
діяльність комерційним банком складається в адекватному розміщенні
ресурсів, а реально функціонуючим - у встановленні обсягу і розподілі
вільних ресурсів або розміру і джерела покриття дефіциту ресурсів. Обсяг
вільних ресурсів - (КРс), також дефіцит ресурсів (КРд) визначаються як
різниця суми ефективних ресурсів і фактичних кредитних вкладень банку
(КВф):
КРс(КРд) = КРэ - КВф.
Розміщення вільних ресурсів провадиться з урахуванням чинника часу -
можливого періоду їх застосування. Для цього необхідно розподілити ресурси
і кредитні вкладення по термінах використання.
Розподіл кредитних ресурсів по термінах використання відбиває
структуру пасивів балансу банку. Ресурси, що повертаються по пред'явленні,
включають залишки на розрахункових і інших рахунках клієнтів із
нерегламентованим терміном їх застосування. Депозити, терміни збереження
яких визначені договором, дозволяють установити конкретний період
використання ресурсів. Групу безстрокових ресурсів складають власні кошти
банку - його статутний капітал.
Для обчислення ефективності використання кредитних ресурсів (Экр)
пропонується така формула:
[pic],
де: Т - період, на який видані позички.
Рівень процентних ставок по банківських позичках визначається
відповідно до коливань грошового ринку: змінами співвідношення пропозиції
грошей і попиту на гроші. Проте особливість тут у визначенні рівня
процентної ставки в умовах, коли попит і пропозиція на грошовому ринку
взаємно покривають один одного. Ціна видаємого комерційним банком кредиту
при цьому відбиває рівень базової процентної ставки і розмір процентної
маржі.
Базова процентна ставка складається відповідно до рівня відсотків, що
сплачуються комерційним банком по пасивних операціях. Загальна базова
процентна ставка (БПСо) визначається по всьому колу операцій відповідно до
формули:
де: ПСпо, - процентні ставки по відповідних видах пасивів.
Загальна базова процентна ставка має аналітичне призначення і
використовується для оцінки пакету кредитних пропозицій. При вирішенні
питання про видачу конкретних позичок варто застосовувати показник «базова
ціна кредиту» (БЦк). Він встановлюється з урахуванням тимчасового чинника
- періоду користування позичкою (Т):
Наприклад, підприємство просить у банку кредит у сумі 12 тис. грн. на
термін до 4 років. Погашення кредиту здійснюється починаючи з другого
року. щокварталу, рівними частками: термін погашення - останній робочий
день кварталу. Якщо за ресурси сплачується (умовно) у перший рік 8 %,
другий і третій рік - 10, четвертий рік - 12 %, те базова ціна кредиту
складе:
[pic].
Для одержання реальної ціни кредиту до його базової ціни додається
розмір маржі. У основі числення її розміру лежить мінімально необхідний
обсяг прибутку (НОД). Він розраховується відповідно до суми витрат банку
(ИБ) і необхідного прибутку (П). Витрати включають витрати на здійснення
діяльності банку: плату за кредитні ресурси, оплату праці робітників,
орендну плату, витрати по амортизації будівель і устаткування, охороні,
господарсько-операційні та ін. При визначенні їхнього обсягу не потрібно
використання особливої методики.
В основі методики числення суми прибутку лежить розмір прибутку, що
припадає на власний капітал банку; при організації банку в акціонерній
формі - дивіденду. Його рівень не може бути нижче базової процентної
ставки по пасивних операціях, оскільки в даному випадку ринкова вартість
випущених банком цінних паперів буде нижче номінальної. Таке знецінення
основного капіталу підриває ділову репутацію банку і сприймається як
погіршення по загальній ліквідності. При встановленні норми прибутку на
власний капітал необхідно враховувати рівень прибутку, виплачуваного по
привілейованих акціях. Добуток середньої норми прибутковості на розмір
власного капіталу дозволяє визначити масу прибутку, що спрямовується на
виплату дивідендів (МПд). Вона є основою для обрахунку загальної суми
необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, використовуваної на
виплату дивідендів, варто додати:
4. відрахування в резервний фонд банку (РФ);
5. платежі в бюджет (Пл);
6. мінімально доцільний розмір фондів економічного стимулювання банку
(ФЭС).
У цьому зв'язку мінімально необхідний обсяг прибутку банку
обчислюється по формулі:
НОД = ИБ + МПд + РФ + Пл + ФЭС.
Для визначення розміру процентної маржї обчислений розмір прибутку
варто віднести до обсягу кредитних вкладень:
[pic]
Видача позичок клієнтам здійснюється з врахуванням базової ціни
необхідного кредиту і процентної маржі (ПМ). Наприклад, якщо розрахована
відповідно до формул маржа виразиться в 3,3 %, то реальна ціна кредиту,
базова ціна якого була обчислена вище, в розмірі 9,3 %, складе 12,6 %.
Відповідно до ринкової кон'юнктури фактична ціна кредиту може бути вище або
нижче обчисленої банком реальної ціни. У останньому випадку комерційний
банк змушений почати додаткові заходи по управлінню ліквідністю: вишукати
резерви зниження витрат, перебудувати структуру пасивних операцій,
збільшити объем кредитних вкладень, що дозволяє забезпечити достатній
рівень загальної ліквідності в умовах стягування знижених процентних ставок
по активних операціях.
1.2. Коефіцієнти ліквідності
Для визначення ліквідності банку пропонується використовувати
коефіцієнти. Один основний - коефіцієнт миттєвої ліквідності. І два
допоміжних - коефіцієнти ліквідності по термінових зобов'язаннях і
генеральний коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях. Допоміжні
коефіцієнти розраховуються у випадку, якщо показники банку по надійності
близькі до граничних значень. Допоміжні коефіцієнти дозволяють оцінити
можливість повернення вкладених коштів у випадку призупинення банком
проведення операцій на фінансовому ринку. У розрахунках використовуються
такі групи активу і пасиву балансу:
по активу:
7. ліквідні активи;
8. капітальні вкладення;
по пасиву:
9. зобов'язання до запитання;
10. термінові зобов'язання.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (kмл) показує спроможність банку
погасити зобов'язання до запитання, протягом одного-двох банківських днів.
Ймовірність пред'явлення всіх зобов'язань до запитання банку одночасно не
дуже велика. Проте, якщо банк починає відчувати затруднення у своїй
роботі, вилучення клієнтами коштів із розрахункових і поточних рахунків
може прийняти лавинообразний характер. У цьому випадку нездатність банку
оперативно розплатитися за цим видом зобов'язань може призвести до
наростання збоїв у його роботі.
kмл = ЛА/ОВ(100%.
Якщо отриманий результат вище 100%, то навіть при знятті всіх коштів,
розташованих на рахунках до запитання, банк справиться з виконанням своїх
зобов'язань, зберігши свою платоспроможність.
Цей коефіцієнт дозволяє клієнтам банку судити про те, як швидко банк
може здійснити платежі по їхніх платіжних дорученнях. І, таким чином,
представляє великий інтерес для потенційних клієнтів, що цікавляться
умовами розрахунково-касового обслуговування в банку. За даною методикою
коефіцієнт миттєвої ліквідності kмл, що перевищує 30% (по інших методиках -
не менше 40%), спроможний гарантувати своєчасність здійснення банком
платежів по поточних зобов'язаннях. Допустимим є 70%. Критичне значення -
30%.
Коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях. Цей коефіцієнт
показує, яка частина термінових зобов'язань гарантовано може бути погашена
у випадку призупинення банком проведення операцій.
kлсо = (ЛА - ОВ)/Ср(100%.
Як правило, до моменту пред'явлення даних зобов'язань банку до оплати,
у випадку припинення останнім проведення операцій, йому вже будуть
пред'явлені зобов'язання до запитання, тому для погашення термінових
зобов'язань у банку залишається лише частина ліквідних активів. На справді
ситуація буде дещо інша. Крім ліквідних активів, до моменту погашення
термінових зобов'язань банк буде мати у своєму розпорядженні повернуті
позички, термін за якими минув (за відрахуванням прострочених позичок по
цих же термінах), і ймовірність повернення, відповідно, може значно зрости.
Але, на жаль, рахунки балансу по виданих позичках не діляться по термінах,
тому, аналізуючи баланс, неможливо визначити, який термін та чи інша
частина виданих позичок має. Крім того, до серйозних фінансових трудностей
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
