Рефераты. Ліквідність банку

були введені норми ліквідності. Оцінка рівня ліквідності банку досягається

шляхом зіставлення значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з

установленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні

здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області

пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов

грошового ринку, специфіки клієнтури, особливостей виконуваних операцій,

можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг.

Потреба комерційного банку в ліквідних коштах

У практиці світової банківської справи поки не знайдено всеосяжної

формули або набору нормативів, які б достатньо точно визначали потребу

комерційних банків у необхідних ліквідних коштах.

Керівництво банків постійно приділяє велику увагу питанням

ліквідності, проте дотепер немає доступної і повсюдно прийнятної формули

для визначення потреб банку в ліквідних коштах. Необхідна сума ліквідності

окремо узятого банку залежить від коливань загальної суми внесків і попиту

на кредит.

У свою чергу, ці коливання залежать від становища в економіці тієї чи

іншої країни, де постійно відбуваються зміни: програмно-цільові, випадкові,

сезонні, циклічні довгострокові й ін.

Випадкові зміни і їхні масштаби важко передбачити, оскільки вони не

слідують якійсь устояній схемі, проте вони, безумовно, впливають на рівень

внесків і потреби в кредитах. Прикладами випадкових подій можуть служити

страйки, наслідки таких катастроф, як землетрус, повінь, паніка в період

війни, а так деякі неординарні економічні або політичні дії.

Сезонні зміни, прямо пов'язані зі зміною сезонів, відрізняються від

випадкових тем, що повторюються щорічно. Згодом звична для сезону ситуація

може трохи змінюватися. Банк, розташований у сільській місцевості,

зіштовхується з зростанням внесків восени після збору врожаю і з великим

попитом на кредит навесні. Потреба в кредитах на будівництво в літні

місяці звичайно вище, чим зимою. Чинником, що визначає сезонність, є,

безумовно, погода, але впливають також і традиції: прикладом може служити

збільшення роздрібних продажів у грудні напередодні різдва.

Циклічні зміни ще сутужніше передбачати, чим сезонні. У період спаду

ділової активності попит на кредити і внески скорочуються.

Проте остаточний вплив на банківську систему в У. у цілому буде

залежати від дій Національного банку по здійсненню грошово-кредитної

політики.

Довгострокові коливання або тенденції діють протягом більш тривалого

періоду, чим окремий економічний цикл. Вони можуть охоплювати декілька

циклів і є результатом таких короткострокових і довгострокових чинників, як

зрушення в споживанні, заощадженнях, інвестиційному процесі, чисельності

населення і зайнятих, технічному рівні виробництва.

Цілком очевидно, що на рівень банківських вкладів впливають багато

економічних чинників, що роблять планування ліквідності вкрай необхідним.

У розрахунках потреби в ліквідних ресурсах на той або інший період

банк може виходити з очікуваних змін рівня внесків і кредитів щодо даного

базисного періоду. На динаміку ліквідності або надлишку резервів впливають

три чинники:

1. придбання або втрата коштів у зв'язку зі збільшенням або зменшенням

внесків;

2. те ж у зв'язку зі зростанням або скороченням кредитів і/або

інвестицій;

3. збільшення або зменшення розміру обов'язкових резервів унаслідок

зростання або скорочення внесків.

Розрахунок потреби в ліквідних ресурсах умовного банку показаний у

таблиці №1.

Потреба в ліквідних ресурсах може бути розрахована на будь-який

бажаний період. Відповідно до таблиці, надходження додаткових фондів

очікується в першому кварталі року, проте в час, що залишився, банку буде

потрібно прикласти більше зусилля, щоб залучити засоби для покриття потреби

в ліквідних ресурсах . Ці потреби пов'язані переважно з очікуваним

збільшенням попиту на кредит, а не з вилученням внесків. Треба відзначити,

що ріст внесків під кінець року потребує збільшення обов'язкових резервів,

що компенсує звільнення цих фондів на початку року.

Якби можна було цілком точно передбачити зміни суми внесків і попиту

на позички й інвестиції, то проблема визначення необхідних ліквідних

засобів значно спростилася б. Незважаючи на складність завдання, банки

повинні намагатися прогнозувати об"єм внесків і кредитів.

Великі банки здійснюють прогнозування двома основними методами.

Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні

внесків кожного з головних клієнтів. Цим методом звичайно користуються

службовці відділу по оцінці кредитоспроможності: кожний готує прогноз по

своїй групі рахунків. Відповідальність за координацію і зведення цих

прогнозів несуть економічний відділ, відділ контролера, відділ скарбника

або спеціальної групи працівників, відповідальних за планування.

Інший метод підрахунку обсягу позичок і внесків - прогнозування джерел

і використання сукупних інвестиційних фондів країни. Розрахунки робляться

для приватного і державного секторів економіки з використанням, як правило,

економетричних методів прогнозування. Оцінка потреб приватного сектора

порівнюється з оцінкою надходження коштів. Тоді загальну потребу в

банківських кредитах можна визначити як різницю між потребами в коштах і

їхніх надходженнях, так що конкретний банк може підрахувати частку на ринку

кредиту. Цей метод використовується головним чином великими банками,

оскільки невеличкі банки звичайно не мають у своєму розпорядженні

кваліфікований персонал для здійснення настільки складних розрахунків.

Прогнозуючи рівень внесків і позичок, ці банки покладаються в

основному на свій минулий досвід. Масштаби можливих коливань у рівні

внесків і кредитів часто можуть підказати графіки і таблиці

середньомісячних даних за декілька років або за період економічного циклу.

Але яким би не був банк, великим або невеликим, при прогнозуванні його

потреб у ліквідних ресурсах необхідно враховувати як місцеві, так і

загальнонаціональні аспекти. На місцевому рівні в увагу приймаються в

першу чергу вид, джерело і ступінь стабільності внесків. Прийнято вважати,

що ощадні вклади більш стабільні в порівнянні зі строковими вкладами, а

строкові вклади - у порівнянні з вкладами до запитання. Це, як правило,

справедливо у відношенні окремих рахунків, але не завжди вірно, коли мова

йде про сукупні внески банку. Вклади до запитання, що складаються з

множини невеличких і середніх рахунків, у цілому більш стабільні, чим ті ж

внески, але складаються з рахунків декількох великих ділових фірм або

індивідуальних вкладників, тому що збігу коливань залишків на рахунках

більш ймовірно лише для дуже небагатьох ділових фірм.

Причиною сезонних коливань внесків і кредитів є головним чином

недостатня диверсифікація економічної діяльності в районі операцій банку.

Не рідкість, коли економіка окремого району майже цілком залежить від

однієї або деяких галузей, що виробляють суміжні товари.

Хоча більшість банків в У. відносяться до категорії дрібних

підприємств і здійснюють операції в межах обмеженого економічного району,

на їхню діяльність впливають і чинники, що виникають далеко за його межами.

Наприклад, міри грошово-кредитної і податкової політики відчуваються

спочатку у великих центрах грошового ринку, але рано чи пізно вони

торкаються всіх банків. Жодний банк, яким би малим і віддалений він не

був, не може уникнути впливу політики грошово-кредитної рестрикції. Отже,

керівництво кожного банку повинно бути в курсі загальнонаціональних

тенденцій, коли банківська система і кожний окремий банк зштовхуються з

обмеженістю вільних коштів, необхідних для надання нових кредитів.

Проблема ліквідності може стати при цьому критичною, оскільки попит на

кредит у цей момент по темпах зростання звичайно обганяє внески. Процентні

ставки можуть зрости до надзвичайно високого рівня. Якщо банк має у своєму

розпорядженні достатню ліквідність для задоволення попиту на кредит, він

може з вигодою використовувати високий позичковий відсоток і збільшити тим

самим свій прибуток. Якщо ж ліквідних коштів мало, банк змушений буде або

відмовитися в наданні кредитів, що обіцяли високий прибуток, або ж

реалізувати менше ліквідні цінні папери з втратою на курсі, щоб покрити

попит на кредит із боку своїх клієнтів.

Таким чином, очевидно, що на рівень банківської ліквідності впливають

багато економічних і інших чинників, у зв'язку з чим питання розрахунків,

планування і управління стають найважливішими напрямками в діяльності

комерційних банків.

На підставі цих чинників, що формують політику, стратегію і

повсякденну діяльність комерційних банків, історично зароджувалася,

розвивалася й удосконалювалася теорія і практика управління банківською

ліквідністю.

1.2. Теорія управління ліквідністю комерційного банку

Теорії управління банківською ліквідністю з'явилися практично

одночасно з організацією комерційних банків. В даний час розрізняють

чотири особливі теорії: комерційних позичок, переміщення, очікуваного

прибутку - вони пов'язані з управлінням активами і теорія управління

пасивами.

Відповідальні за управління станом ліквідності співробітники банку

навряд чи усвідомлюють те, що у своїй практичній діяльності вони

перетворюють одну з теорій ліквідності. На практиці в тій чи іншій степені

використовуються всі теорії, але в різних банках одній з них надається

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.