За звичай комісія вимагає наявність мінімального капіталу у розмірі 29 млн.
швейцарських франків, який необхідний для його твердих позицій та активної
діяльності на міжнародному фінансовому ринку.
В Японії жоден банк не може бути започаткований без спеціальної ліцензії
міністерства фінансів. Для отримання останньої засновники повинні
забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку встановленим
стандартам, володіти необхідним досвідом та знаннями та мати певний
соціальний статус. Банк повинен бути організований у формі акціонерного
товариства і мати капітал не менше 1 млрд. йен. В назві банку повинно
фігурувати слово “гінка” (банк).
Разом з заявою засновники повинні представити:
- детальне обгрунтування необхідності створення банку;
- сертифікат про заснування та копію реєстраційного свідотства;
- протокол засновчих зборів;
- прогноз отримання прибутку на найближчі три роки;
- curriculum vitae членів ради директорів та аудиторів;
- список крупних акціонерів з вказанням місця проживання,
громадянства, роду заннять та кількості придбаних акцій;
- баланс банка;
- перелік всіх філіалів банка.
До 1979р. в Великобританії існувала система реєстрації. Для організації
банку не потрібно було навмисного дозволу, а принципи заснування та
функціонування регулювались загальним Законом про компанії 1948р. З 1979 р.
жоден банк не має права почати свою операції по прийому депозитів без
дозволу Банка Англії. Всі банки були розподілені на дві категорії: “визнані
банки” та “ті, що ліцензіюються”. “Визнаним” ліцензії не потіебні, але ці
банки мають бути визнаними Банком Англії за рядом критеріїв: наявність
мінімального капіталу, виконання достатнього набору послуг, солідна
репутація в діловому світі.
Для задоволення прохання про видання ліцензії на ведення банківських
операцій необхідно:
- щоб директора та вищі менеджери були “підходящими та спроможними”
особами, які проявили себе на попередній роботі як компетентні та
особи зі здоровим глуздом;
- щоб операції велись з розрахунком та обережністю, тобто, щоб був
достатній запас ліквідних активів та резервів для покриття можливих
збитків, велася необхідна звітність.
- Мінімальний капітал в 1 млн. ф.ст.
2.2. Органи управління.
Головним органом управління є загальні збори акціонерів. Основні питання
діяльності вирішує рада директорів. Вона є представничим органом власників
банку, його акціонерів та повинна відстоювати їх інтереси. Рада директорів
формує вищі управлінські органи, які ведуть практичну діяльність згідно з
рекомендаціями та вказівками ради. Основні функції ради зводяться до
наступного.
Визначення стратегічних цілей банка та формулювання його політики.
Визначення стратегічних цілей банку відноситься до області довготермінової
стратегії. В крупному банку цілі та задачі установи та програма конкретних
дій по їх досягненню викладається у навмисному меморандумі, який готується
радою директорів разом з керівниками відділів та служб.
Меморандум про політику банку повинен визначати наступні важливі моменти:
- категорії клієнтів, на обслуговування яких будуть в першу чергу
направлятися ресурси банка;
- операції, які підлягають приорітетному розвитку в запланований
період;
- методи маркетинга та просування до споживача нових банківських
послуг та продуктів;
- методи забезпечення ліквідності;
- міри по закріпленню конкурентних позицій банка на ринку;
- політика встановлення тарифів на послуги банка;
- розмір та склад банківського персонала, програми навчання
співробітників та інш.
Підбір людей на керівні посади. Це ще одна з важливих функцій ради
директорів. Справа в тому, що сучасний банк являє собою дуже складне і
ризиковане підприємство. Для його успішної роботи необхідні компетентні та
відповідальні люди. Їх підбором займається рада директорів.
Створення комітетів. Для мінімізації помилок прийняття рішень в банку
створюється кілька постійних комітетів, куди входять члени ради директорів
та спеціалісти банку. Як правило в банку є чотири комітети:
адміністративний (поточні питання), обліково-позичковий (прийняття рішень
про видачу кредитів), комітет по довірчій діяльності (інвестування кошт),
ревізійний (перевірка фінансового стану відділів банку). Комітети
збираються щотижнево для розгляду поточних справ. Крім того, можуть
створюватись спеціальні комітети для вирішення будь-яких екстраординарних
питань.
Контроль за позичковими та інвестиційними операціями. Рада директорів
періодично контролює структуру портфелю кредитів та цінних паперів згідно з
прийнятими цілями політики банку. У випадку зміни кон’юнктури (падіння
попиту на кредит, зростання процентних ставок і т.д.) може бути змінена і
сама політика.
Консультації. Значна частина часу директорів банку йде на виконання
консультативних функцій. В раду входять представники бізнесу, які мають
великий досвід та знають стан справ в регіоні. Вони консультують
керівництво банку з різних питань поточної політики.
Періодична перівірка діяльності банку. Директори здійснюють загальний
контроль за операціями банків. На засіданнях (1 раз на місяць чи частіше)
заслуховуються звіти керівників відділів та обговорюються стан справ банку.
Для керівництва та здійснення практичних операцій рада директорів формує
управлінські структури банку. За ступенем самостійності та об’ємом
повноважень управлінський склад має три рівня:
- вищі менеджери (top executives);
- адміністратори (administrators);
- особи, які наділення наглядовими та ревізійними функціями
(supervisors).
Вищі менеджери володіють найвищим ступенем самостійності при прийнятті
рішень, та їх повноваження розповсюджуються на всі аспекти діяльності
банку. Керівники цього рівня зосереджують увагу не на виконанні окремих
банківських задач та функцій, а намагаються забезпечити кінцеві результати
діяльності банку. Головне в їх роботі – координація діяльності окремих
служб, визначення конкретних програм, консультації, оцінка результатів
роботи відділів і т.д.
До категорії адміністраторів відносяться керівники окремих функціональних
служб, які відповідають за свій обсяг роботи. Вони діють в рамках
затверджених програм та повноважень. Їхньою головною метою є забезпечення
нормальної роботи свого відділу в той час, коли загальні цілі банку
знаходяться в них на другому плані.
Персонал третього рівня – наглядачі – це найбільшкваліфіковані оперативні
працівники, яким доручається керівництво вузькоспеціалізованою групою чи
ділянкою і які допомагають трудовим робітникам, вирішують спірні та складні
питання, дають консультації з конкретних випадків, займаються навчанням
персоналу.
До числа найвищих посадових осіб банку, які управляють його повсякденною
діяльністю, відносяться ( в США):
- голова ради директорів;
- президент;
- казначей;
- контролер.
Голова ради директорів. За звичай не займається оперативною роботою. Він
скликає і проводить раду директорів, приймає участь у розробленні
стратегічних рішень, представляє банк на різних форумах тощо.
Президент – це управляючий всім діловим життям банку. Як правило, він
визначає характер щоденної діяльності банку. Реальна роль президента
залежить від багатьох обставин. Іноді він може зосереджувати головні
зусилля на налагодженні зв’язків банку з владою, суспільними організаціями
та іншими фінансовими установами. Але частіше всього він приймає участь у
виробленні оперативних рішень, дає вказівки щодо видачі крупних кредитів,
оцінює перспективних клієнтів тощо.
Як правило, в крупних банках є також велика кількість віце-президентів, які
відповідають за роботу крупних відділів чи регіональних підрозділів банку.
Дуже важливою, зокрема в американських банках, є посада казначея. Він
відповідає за безпосереднє здійснення всіх оперативних функцій і є
зв’язуючою ланкою між головними відділами банку. За його наказом і з його
дозволу здійснюється облік і продаж векселів, видачу позик, прийом
депозитів, видачу зберкнижок, здійснює купівлю цінних паперів для банку,
контролює касові операції, несе відповідальність за правильність
банківської документації та звітності. Казначей є об’язковим членом ради
директорів і її постійним секретарем.
Контролер очолює бухгалтерську роботу та відділ статистики. Крім того, він
займається проблемами введення нових методів роботи, автоматизації тощо.
2.3.Організаційна структура.
Структура банку, кількість відділів, спеціалізація служб, склад
керівництва, розподіл повноважень і т.д. залежить від багатьох факторів і
визначається економічною доцільністю.
В загальній організаційній структурі банку можна виділити два типи
відділів:
- відділи, які виконують лінійні функції;
- відділи, які виконують штабні функції.
Лінійні відділи безпосередньо зайнятті виконанням організаційної роботи
(прийняття вкладів, видача кредитів, купівля цінних паперів тощо). Термін
“лінійний” характеризує характер зв’язків цих відділів з вищими ешелонами
банку. Лінійні функції делегуються з вищих поверхів ієрархії на нижчі, що
створює безперервний “ланцюг команд” або “лінію” команд по вертикалі, яка
звязує один рівень з іншими.
Штабні відділи займаються обслуговуванням лінійних відділів, допомагають їм
Страницы: 1, 2, 3
