- створювання резервного фонду, тощо.

Нижче наведена таблиця 3.1 класифікації кредитів.

Таблиця 3.1. Класифікація кредитів.

|Параметри |Види кредиту |

|за видами кредиту |національний; |

| |міжнародний; |

| |банківський; |

| |державний; |

| |комерційний; |

| |споживчий; |

| |лізинговий; |

| |консорціумний. |

|за сферами спрямування |спрямований у сферу обігу; |

| |спрямований у сферу виробництва. |

|за призначенням і характером |позички торгово-промисловим |

|використання позичкових коштів |підприємствам; |

| |кредити під нерухомість; |

| |споживчі та сільськогосподарські |

| |позички; |

| |кредит під цінні папери та кредити, |

| |пов’язані з вексельним обігом; |

| |контокорентний кредит та |

| |міжбанківські позички; |

| |позички небанківським фінан-совим |

| |установам та позички органам влади. |

|за характером забезпечення |забезпечені (ломбардні) |

| |гарантовані (банками, третьою |

| |особою) |

| |незабезпечені (бланкові) |

|за строками використання |строкові; |

| |безстрокові; |

| |прострочені; |

| |відстрочені; |

|за кількістю кредиторів |надання кредитів одним бан-ком; |

| |синдиковані, консорціальні; |

| |паралельні. |

Наведена класифікація не є вичерпною, тому що можна кредити

класифікувати і за іншими параметрами і ознаками, але по суті така

класифікація зумовлена великою кількістю видів критеріїв, а також умовами

гарантування, і дає підтвердження тому, що кредит – це складна економічна

категорія, до якої потрібно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зі

своїми позичальниками в щільній взаємодії від подання заяви на отримання

кредиту до повного повернення кредиту і відсотків за ним. Банки

співпрацюють лише з фінансово-сталими підприємствами, які мають постійні

надходження коштів на розрахунковий рахунок, або з тими підприємствами та

організаціями, які в цей нелегкий час, долаючи труднощі, мають в

майбутньому перспективи свого розвитку. Найбільш поширеними видами кредиту,

що застосовується українськими банками, є кредитування по системі

овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування

фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.

Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків

кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками

банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий

рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на

розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту

приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється

договором.

Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України

“Про банки і банківську діяльність “, нормативними документами НБУ та

іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити

платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським

структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти. [1].

Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника

індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути

мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна,

нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних

коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в

кредитних коштах.

Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування.

Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі

здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється

на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і

ефективного використання позичок на основі кредитної угоди. Дотримання

принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш

зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить

до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип строковості – уявляє собою необхідну форму досягнення повернення

кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго

визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.

Потрібно зазначити, що кредити за строками поділяються на :

- короткострокові – термін видачі до 1 року;

- довгострокові – більше одного року.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на

цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного

капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше

12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за

допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення

діючих підприємств і їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення

основного капіталу, надається в строки, що обумовлені нормативними строками

будівництва, освоєння та окупності об’єктів. Ці строки, як правило,

перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу

підприємства здійснюється за допомогою середньострокових та довгострокових

кредитів.

Строки кредитування встановлюються в залежності від терміну обертання

матеріальних цінностей, що кредитуються та окупності витрат, але не вище

нормативних.

Можна зробити висновок, що від дотримання принципу строковості кредиту

залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел

кредитування є повернуті позички.

З принципом строковості (терміновості) щільно пов’язані такі принципи

кредитування, як диференціювання та забезпеченості.

Диференційність – означає, що кредит повинен надаватися тільки тим

суб’єктам, які в змозі його своєчасно повернути. Диференціація здійснюється

на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства

власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в

перспективі. Це дає змогу підстрахувати себе від ризику несвоєчасного

повернення кредиту і пов’язаних з цим для банків збитків.

Своєчасність повернення кредиту знаходиться в щільній залежності не

тільки від кредитоспроможності позичальників, але і від забезпечення

кредиту.

Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не

допускати збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності

позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно

позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном

кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки

пов’язані з великим ризиком для банку та надається під високий відсоток.

Лімітування – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по

позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення

лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну

суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку. Акціонерні

комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів як кредитна

лінія (овердрафт). Кредитна лінія являє собою юридично оформлене

зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного

угодою строку кредити при тривалому співробітництві банку з позичальником і

має ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримує

можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності,

зменшити накладні витрати та втрати часу, пов’язані з веденням переговорів

та укладенням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди і

може детально ознайомитися з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну

лінію банк незалежно від ситуації на грошовому ринку, зобов’язується надати

кредит.

Дивесифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє

собою розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами. Чим більше

позичальників отримає кредит, тим при інших різних умовах, буде меншим

ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність багатьох

позичальників значно менша ніж декількох. Для дотримання цього принципу

комерційними банками, НБУ встановив максимальний розмір ризику на одного

позичальника, яка не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

Оцінка кредитоспроможності проводиться перед укладанням кредитної угоди,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5