діяльності.
2. Економічні чинники:
. інфляцію, спад виробництва та спричинене ними “звуження” кола
клієнтів;
. повільний розвиток приватного сектора в економіці, а отже, й невелику
частку приватного капіталу в банках;
. податковий прес, який із часом не тільки не слабшає, а посилюється
внаслідок розширення бази оподаткування.
3. Законодавчі та нормативні чинники:
. законодавчу неврегульованість багатьох напрямів роботи;
. відсутність чітких правил роботи, викликану частими змінами
законодавчих і нормативних документів та суперечностями в них;
. не передбачену нормативами прозорість балансів банків, простір для
перегрупувань, маніпуляцій, зловживань, захаращеність банківських
“вішалок” — рахунків обліку дебіторської та кредиторської
заборгованості, — що призводить до появи штучних балансів, які
демонструють уявну ліквідність капіталу банку.
4. Внутрибанківські (суб’єктивні) чинники, які здебільшого можна
кваліфікувати як слабкий, некомпетентний менеджмент:
. невиправдані кредитні, інвестиційні та валютні ризики;
. недооцінку фактора незалежності банківського менеджменту та
перетворення банку на “кишеньковий” під впливом акціонерів —
“метеликів”;
. гостре прагнення “універсалізації” банку, не супроводжуване побудовою
відповідної його інфраструктури;
. відсутність збалансованої політики управління філіями;
Тепер зупинимося на проблемах, що постануть перед грошовою та
банківською системою України на початку XXI століття.
Насамперед — про збільшення конкуренції на ринку. Закінчуються часи, коли
банки України були монополістами на вітчизняному фінансовому ринку.
Незабаром з’явиться багато фінансових посередників, які загострять
конкуренцію. По-перше, активізуються іноземні банки, які мають більше
можливостей та інструментів. По-друге, великий вплив матимуть небанківські
фінансові установи — кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні
фонди, ті ж таки кредитно-гарантійні установи, зареєстровані у 1999 році.
Виникне ряд кооперативних банків, які працюватимуть на принципах товариств
взаємного кредиту. Всі ці структури почнуть енергійно боротися за
клієнтуру.
Жорсткішим стане регулювання банківської системи. Коли банки
перейдуть у режим щоденного контролю, доведеться звикати до постійної
присутності державного регулюючого органу. Лояльність, яку Національний
банк донині виявляє щодо комерційних банків, краще було б залишити в
минулому столітті. А вони в свою чергу мають усвідомити, що постійна
присутність НБУ в їхній діяльності — це необхідність.
В Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри
крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не
визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій. Сьогодні
ними займаються 10—15 банків. Проблемою номер один є об(єднання банків.
Хочуть вони цього чи ні, цей абсолютно нормальний, більше того, просто
необхідний процес триватиме. Навіть у здорових американських, європейських,
японських банківських системах відбувається злиття банків. В Україні ж
половина банків “нездужає”. В результаті вони або будуть приєднані до
потужніших структур, або викреслені з Реєстру банків. Близько 50 банків
зараз потенційно поставлені перед вибором: приєднання або ліквідація.
Традиційне уявлення про банки як інститути, що залучають кошти у
вигляді депозитів та розміщують їх шляхом кредитування, суттєво змінюється.
З появою нефінансових банків чи небанківських інститутів, які займаються
банківською справою, постає проблема виживання традиційних банків у нових
умовах.
2. Комерціїні та кооперативні банки.
Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські
операції для підприємств усіх галузей господарства, головним чином — за
рахунок грошових капіталів і заощаджень, залучених у вигляді внесків.
Комерційні банки — головна ланка кредитної системи.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове та
інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхом здійснення
операцій і вчиненням інших банківських послуг.
Комерційні банки відрізняються:
— за призначенням статутного фонду та засобу його формування. В цьому
зв'язку вони виступають у формі акціонерних товариств та товариств з
обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, іноземні банки
та ін.;
— за видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та
спеціалізовані;
— за територією діяльності — республіканські, регіональні.
Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.
Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть
створюватись спеціальні комерційні банки.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах.
Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні
особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих
органів, політичних та профспілкових організацій та спеціалізованих
громадських фондів.
Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна бути більшою, ніж 35
% статутного фонду комерційного банку.
Комерційні банки незалежні від виконавчих та розпорядних органів державної
влади та управління під час прийняття ними рішень, зв'язаних з поточною
банківською діяльністю. Працівникам органів державної влади та управління
забороняється участь, в тому числі шляхом поєднання посад, в органах
управління банків.
Комерційні банки можуть створювати союзи та інші об'єднання для
координування власної діяльності та захисту своїх інтересів. Комерційні
банки здійснюють свою діяльність на основі ліцензій на здійснення
банківських операцій, отримуваних від Національного банку України.
Одночасно з видачею ліцензій на проведення банківських операцій
Національний банк України реєструє комерційний банк у книзі реєстрації.
В цілях забезпечення фінансові' міцності та захисту інтересів його клієнтів
Комерційні банки повинні дотримуватися економічних нормативів, встановлених
Національним банком, а також створювати страхові і резервні фонди.
Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють
розрахунки за дорученням клієнтів та банків-кореспондентів і їх касове
обслуговування. Крім того, вони можуть виконувати всі або деякі з таких
операцій:
— ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
— фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або
розпорядників капіталів, що інвестуються;
— випуск платіжних документів і інших цінних паперів (чеків, акредитивів,
векселів, акцій, облігацій тощо);
— купівля, продаж і зберігання державних платіжних документів та інших
цінних паперів;
— видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які
передбачають їх виконання у грошовій формі;
— придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття
ризиків, виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторінг);
— купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;
— купівля і продаж в державі і за кордоном дорогоцінних металів, природних
дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
— довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними
паперами, інше) за дорученням клієнтів.
— надання консультаційних послуг, зв'язаних з банківською діяльністю.
Комерційні банки зобов'язані виконувати операції по касовому виконанню
бюджету за дорученням Національного банку, їм забороняється займатися
діяльністю в сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними
цінностями, а також по всіх видах страхування.
Комерційні банки умовах можуть залучати і розміщувати один у одного кошти у
формі депозитів, кредитів і здійснювати інші взаємні операції.
К.б. самостійно встановлюють процентні ставки по своїх кредитах і комісійну
винагороду за послуги.
Стосунки між банками і клієнтами носять договірний характер. Клієнти
самостійно обирають банки для кредитне-розрахункового і касовго
обслуговування, можуть обслуговуватись по всіх видах банківських операцій в
одному чи кількох банках.
Банкам забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для
досягнення згод, які напрвлені на монополізацію ринку банківських операцій
в питаннях встановлення процентних ставок та розмірів комісійних винагород,
на обмеження конкуренції у банківській справі.
К.б. публікують річний баланс та рахунок прибутків і збитків після
підтвердження поданих в них відомостей аудиторською організацією.
Оперативне керівництво роботою банку здійснює правління разом з центральним
апаратом.
К.б. та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку. В
основі комерційної діяльності банків знаходиться прибуток, як спільний
показник ефективності праці і головний виток їх розвитку.
Прибутковість банку залежить від ефективності керівництва його власними
та позичковими коштами. Рівень доходів можна підняти шляхом зміни структури
активних операцій, змінюючи співвідношення між позичковими та
інвестиційними операціями на користь більш вигідних. Для підвищення
прибутковості комерційний банк має можливість звернутися до регулювання
своєї короткострокової заборгованості та депозитних рахунків. Ефективним
засобом керівництва власними коштами е така політика в галузі дивідендів,
яка надає можливість підвищити ринкову вартість акцій банку та реалізувати
додаткові акції по більш вільних цінах. Ця політика надає більший ефект,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
