передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за
допомогою сертифікованих засобів захисту;
автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації)
передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і
в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;
автоматичне архівування протоколів наприкінці дня. Юридичною підставою для
входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення
його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.
У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та
відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх
вирішення.
Програмне забезпечення системи "клієнт-банк" має відповідати вимогам,
які пред'являються до технології банківських розрахунків, і мати сертифікат
Національного банку України.
АРМ клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного
рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі.
Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати
формату платіжних документів системи електронних платежів Національного
банку України, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних
осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису.
Банківська частина системи "клієнт-банк" забезпечує перевірку наведених
електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі
клієнта та за платіжним файлом у цілому.
При використанні системи "клієнт-банк" здійснюється звірення файлів
початкових і зворотних платежів між банком і АРМ клієнта, підготовка
виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня
та звірення цієї інформації з інформацією із АРМ клієнта наприкінці дня.
Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає "Реєстр
розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і
прийняті банком до оплати". Такий же реєстр за кожним клієнтом складається
в банку після друкування балансу операційного дня. Реєстр електронних
платежів з повним переліком реквізитів розрахункових документів
підшивається банком в документи дня як первинні документи, що надійшли від
клієнта в банк для оплати. Реєстр має обов'язково вміщувати відомості про
дату і час подання розрахункових документів власником рахунку до виконання.
РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПЛАТІЖНИХ ДОРУЧЕНЬ
Платіжне доручення - документ, який являє собою письмово оформлене
доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної
суми коштів зі свого рахунку.
Доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних
днів з дня виписки. День заповнення доручення не враховується.
Якщо на основному рахунку платника кошти відсутні, він зобов'язаний
протягом трьох робочих днів перерахувати залишки коштів з інших поточних
рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості або
погасити її безпосередньо з додаткового рахунку.
Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і
нетоварного характеру.
Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:
за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в
порядку попередньої оплати;
для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств;
для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам
(заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки,
відкриті в установах банків;
в інших випадках за згодою сторін.
Попередня оплата здійснюється підприємствами у разі, якщо це
обумовлено в договорі або встановлено окремими указами Президента України
та рішеннями уряду (за хлібопродукти, воду, електро- та теплову енергію, за
користування телефоном і за поштово-телеграфні послуги, за перевезення
товарів для розрахунків із залізницями, пароплавствами, автотранспортними
підприємствами).
1 Розрахунки гарантованими дорученнями
У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунку в установі банку або
розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями
неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими
платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.
За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без
обмеження сумою перекази коштів:
на ім'я окремих громадян - коштів, що належать їм особисто (пенсії,
аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і
т.п.);
підприємствам - на видатки для виплати заробітної плати, за організований
набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених
пунктах, де немає банків.
Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв'язку
поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне
підприємство зв'язку, з рахунку якого сплачуватиметься переказ. До всіх
примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів
переказів (підписи, печатка, загальна сума цифрами та прописом) із
зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі. Крім того, підприємство
подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.
Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованим дорученням,
подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох
примірниках. Перші два примірники доручення мають бути завірені службовими
особами підприємства, які мають право підпису, та скріплені відбитком
печатки.
У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю
на звороті доручень штемпеля підприємства зв'язку, яке прийняло доручення в
оплату, із зазначенням дати їх приймання.
2 Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ,
який складається з двох частин:
верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця
(платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції
(виконаних робіт, наданих послуг);
нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму,
яка проставлена у рядку "сума до оплати літерами".
Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається
безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може
здійснювати банк одержувача через банк платника.
У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину
цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.
Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти
календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення
не враховується.
Вимога-доручення подається платником в установу банку у двох
примірниках.
Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена
за наявними коштами на рахунку платника.
У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви
відмови повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки,
зазначені в договорі
ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЧЕКАМИ
Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством та
нормами міжнародного права. Страни СНГ у якості джерела чекового права
використовують Постанову ЦВК та СНК СРСР “Положення про чеки” від 6
листопада 1929 року, а також нормами Женевської конвенції, яка встановила
“Єдинообразний закон про чеки”.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі
між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою
скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та
надані послуги. Застосування чека в платіжному обороті в значній мірі
спрощує розрахунки, що дозволяє зменьшувати витрати по обігу дійсних грошей
і прискорювати розрахунки, так як усі чеки оплачуються по пред'явленню.
Як засіб обігу і розрахунку чек виникає із функції грошей, як
платіжного засобу, але не є дійсними грошима, а тільки заміщує їх в
платіжному обороті. Обіг чеку, як засобу платежу обмежено, тому що, по-
перше, чек – це грошове забов'язання часного порядку і не може
икористовуватись як всезагальний засіб платежу. По-друге, чек виступає лише
як письмовий дозвіл банку разпоряджуватися засобами на поточному рахунку
чекодавця у банку і не може бути як засіб кредиту, тобто на суму чека не
нараховують проценти, хоча він і виступає у ролі кредитних грошей.
Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове безумовне
розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту),
яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за
допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.
Банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек)
підприємству або фізичній особі.
Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному
папері на банкнотній фабриці Національного банку України.
Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.
Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при
здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Їх облік
ведеться окремо від чекових книжок.
Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця
(фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
