таких резервів для надання кредитів також свідчить про професіоналізм

банків.

Як відомо, портфель депозитів банка прямо залежить від попиту на

послуги по депозитах. Українські комерційні банки спочатку освоїли і досить

довго пропонували своїм клієнтам винятково строкові депозитні вклади.

Потім з'явився поточний депозитний внесок, на який клієнт перелічує

гроші в міру необхідності появи нових вільних чи засобів знімає їх при

необхідності, передавши по факсу лист, після чого протягом операційного дня

засоби перелічуються на його розрахунковий рахунок. При обслуговуванні

даного виду депозитів банк зобов'язаний негайно зробити будь-як зняття

засобів за розпорядженням клієнта.

Якби банки самостійно могли приймати рішення про склад свого портфеля

депозитів, вони зволіли б мати велику частку депозитів до запитання і

низкодоходных термінових і ощадних вкладів. Ці рахунки відносяться до

найменш дорогим із усіх джерел засобів. А тверда конкуренція і підвищення

освіченості клієнтів незмінно приведе до зміни асортименту пропонованих

депозитів і ускладненню їхньої структури.

Так з'явився спеціальний депозитний рахунок - це поточний депозитний

рахунок терміном до трьох днів, що відрізняється від поточного депозитного

рахунка тільки мінімальним терміном. Три дні - той термін, протягом якого

кошти повинні знаходиться на депозитному рахунку для нарахування відсотків.

Також відмінність і в більш низькій процентній ставці. Даний вид депозиту

призначений для великих корпоративних клієнтів, що у ситуації “одержали 1

млн. грн., а перед трьома дня святково - вихідних” миттєво кинуть ці засоби

на спеціальний депозитний рахунок.

Нарешті, останнє нововведення в списку послуг, пропонованих

корпоративним клієнтам - це депозитний now-рахунок, у якому процентна

ставка прямо залежить від періодичності зняття відсотків, що відбувається

за вимогою клієнта.

Треба сказати, що для банку в даний час це самий незручний рахунок,

тому що він не дає можливості пророчити поводження клієнта, але надзвичайно

зручний для клієнта, дозволяючи йому максимально вільно оперувати залишком

по депозитному рахунку.[4]

1.3.2 Ринок міжбанківських кредитів в Україні

Ринок МБК незважаючи на своє більш раннє виникнення залишався в 1996

- 97 році найменш розвитим із усіх грошових ринків.

Структуру ринку МБК можна представити у виді схеми, зображеної на

малюнку 1.

Серед комерційних банків можна виділити три ешелони зв'язків. Перший

ешелон - це колишні спеціалізовані чи банки-канали, що розподіляють

грошові потоки і, зокрема, емісійні гроші на ринку МБК. До них варто

віднести такі банки как “Промінвестбанк”, “Україна”, “Укрсоцбанк”, а також

“Аваль” і “Брокбизнесбанк”, уповноважені працювати з бюджетними засобами.

1-й рівень 1-й ешелон

2-й рівень 2-й ешелон

3-й рівень 3-й ешелон

Рис. 1.1 Структура ринку МБК

Найбільше активно ці банки працюють із представниками великих і

частини середніх комерційних банків. До числа останніх можна віднести

близько 20 банків ( “Правэкс-банк”, “Ажіо”, “Український кредитний банк”,

“Укринбанк”, “ПУМБ” ).

Далі засобу надходять у банки третього ешелону - частина дрібних і

середніх банків. Така структура сформувалася в зв'язку з кризою

міжбанківського ринку в 1995 році і збереглася з незначними змінами. У

результаті багато горизонтальних зв'язків були порушені, і для ринку МБК

характерно наступний розподіл грошових потоків: 80 відсотків ресурсів

рухається по горизонталі і 20 відсотків по вертикалі. Причому потреба в

ресурсах при русі зверху вниз зростає, бажання ж кредитувати зменшується.

Це порозумівається тим, що міжбанківські кредити вимагаються звичайно

дрібним і середнім банкам. Вони і залучають засобу на ринку МБК, тому що

їхня діяльність менш диверсифікована, і вони більш уразливі при

несподіваних діях їхньої клієнтури.

Слід зазначити факт неорганізованості міжбанківського кредитного

ринку в Україні. Про це свідчить відсутність на ринку серйозних

посередників.

Саме факт відсутності необхідної інфраструктури дозволяє говорити про

неповноцінність ринку. Воно не дозволяє установити ціну рівноваги, сприяючи

збільшенню амплітуди коливань ставок на ринку, і, отже неадекватній оцінці

ситуації на грошових ринках.

Український ринок МБК дозволяє витягати значний прибуток за рахунок

підвищеного ризику в порівнянні з тими ризиками, що несуть банки при роботі

на даному ринку в стійкому економічному середовищі. Його значення згодом

буде падати. Однак не хотілося б, щоб ринок так і залишився стояти на

місці, як це було в останні три роки.

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ ПО ФОРМУВАННЮ І ВИКОРИСТАННЮ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

2.1 Аналіз діяльності банків у 1998 році

Проблеми погіршення фінансового стану банків зв'язані не тільки з

помилками в керуванні банками. Сьогодні головна проблема складається в

здатності банків адаптуватися до нових макроекономічних умов

функціонування. Адаптація до ведення свого господарства в умовах падіння

прибутковості на всіх секторах активних операцій змусить банки або

поєднуватися у великі фінансові структури, або зливатися з промисловими

угрупованнями. У 1998 році особливо помітний саме ріст банків, що входять у

промислово- фінансові структури .

Проведені фахівцями дослідження дозволяють зробити висновок, що для

раннього прогнозування погіршення фінансового стану банківського заснування

не самим головної є контроль його щоденних нормативних показників. Їхнє

виконання скоріше корисне самому банку, ніж контролерам.

Модель погіршення фінансового здоров'я банку можна розглянути на

наступній схемі.

Банк сформував свій капітал - статутний фонд, інші фонди і заробив

прибуток. Якістю обслуговування він залучив поточні засоби клієнтів

(“дешеві гроші”). Під інвестиційні програми притягнуті вільні засоби

населення і клієнтів ( “дорогі гроші” ). Якщо в який - те конкретний період

часу банку не вистачає засобів для проведення платежів клієнтів, йому

необхідні міжбанківські ресурси.

Для обслуговування платежів клієнтів і виконання нормативних вимог

НБУ банк частина засобів тримає в грошовому вираженні. Це високоліквідні

активи ( засобу в касі, на корсчетах у НБУ й іноземних банках ). Для

покриття витрат по обслуговуванню “дорогих” грошей і своїх витрат банк

формує дохідний кредитно - інвестиційний портфель. Крім того, він вкладає

гроші в розвиток своєї матеріально - технічної бази.

Якщо банківське заснування працює стабільно, то темпи приросту

активів, капіталу, прибули приблизно однакові. У наших умовах, коли банки

знаходяться в постійній гонці за виконанням нормативів НБУ по статутному

фонді, приріст капіталу за рахунок залучення сторонніх засобів трохи

випереджає зростання прибутку. Показники росту притягнутих засобів і

виданих кредитів у нормально розвивається структури, як правило, також

одного порядку.

У банку виникають проблеми, коли:

- у кредитно - інвестиційному портфелі з'являється складова,

зв'язана з неповерненнями ресурсів і пролонгацією термінів ;

- при формуванні власної матеріальної бази банк починає

використовувати позикові засоби, що перевищують власний капітал ;

- у результаті банкрутства банку, з яким малися кореспондентські

відносини, заморожуються високоліквідні ресурси.

Якщо в банку досить резервів, щоб покрити збитки, нічого страшного з

його показниками не відбувається.

Симптомами погіршення стану є:

- наростання заборгованості банку по нарахованим, але невиплаченим

відсоткам ;

- збільшення питомої ваги міжбанківського кредиту в пасиві ;

- серйозне падіння показників прибутковості банку;

Відповідно до викладеного, можна виділити ряд базових відносин,

динаміка яких однозначно відбиває стабільність функціонування заснування.

Наявність статистики за останні чотири роки з безлічі траєкторій розвитку

практично однозначно виділяє аномальні.

Відношення капіталу банку до валюти балансу ( коефіцієнт Кука).

Відношення власних засобів до притягнутого.

Відношення високоліквідних активів до поточного засобам клієнтів.

Відношення кредитно - інвестиційного портфеля до капіталу.

Відношення прибули до працюючого активам.

Питома вага міжбанківських кредитів у пасиві.

Динаміка цих показників практично однозначно дозволяє судити про

фінансове здоров'я банку.

Українське банківське співтовариство умовне можна розділити на двох

груп банків.

Перша - державні ( Ощадбанк, Укрэксимбанк ) і колишні державні, з

1992 року корпоратизовані ( Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Україна ). Вісім

років тому ці банки займали 100 % банківського сектора. І сьогодні ці банки

зв'язані з державою ( чотири з них є уповноваженими банками по

обслуговуванню бюджету ), що їм приносить не тільки користь, але і збитки

через необхідність кредитувати нерентабельні проекти уряду. Поза сумнівом,

стагнація промисловості і сільського господарства, як у дзеркалі,

відбивається в показниках росту цих банків.

Друга група - банки “нової хвилі”, зареєстровані в період з 1989 по

1996 роки, що “відібрали” у старших братів приблизно 40 % сектора

банківських послуг.

Аналізуючи показники діяльності банків України за станом на

1.10.1998, упадає в око, що заробляти гроші стало набагато тяжелее усім. У

Страницы: 1, 2, 3, 4