займалися осблуговуванням переважно тогівельних організацій, пов’язаних в
основному з товарним обміном – “комерцією”.
Комерційний банк у сучасному розумінні – цілком самостійний суб’єкт
господарювання, діяльність якого спрямована на задоволення певних
кеономічних інтересів так само як і діяльність будь-якого іншого суб’єкта
ринкових відносин. Це означає, що діяльність комерційного банку повинна
приносити прибуток, що є основним принципом комерційного розрахунку, на
засадах якого функціонують підприємства у ринковій економіці.
Таким чином, діяльність комерційних банків має виробничий характер,
хоча вона є і специфічною у своїй основі, що відрізняє банківські установи
від інших суб’єктів господарювання, визначаючи їх особливе місце в
економічній системі.
ІІ. Особливості функціонування і перспективи розвитку
кредитно-грошового механізму.
2.1. Банк як регулятор грошового обігу.
За своєю структурою будь-яка сучасна грошова система складається з
двох стадій.
На першій Центральний банк країни збільшує свої активи шляхом надання
кредитів уряду, комерційним банкам та окремим підприємствам, а також шляхом
збільшення своїх золотовалютних резервів. Збільшення активів Центрального
банку одноголосно призводить до відповідного зростання його пасивів, отже
до створення грошової бази. Вона складається із готівки в обігу, готівки в
касах банків, а також обов’язкових і необов’язкових резервів комерційних
банків у Центральному банку. На цій стадії творяться не лише паперові
гроші, а й так звані дапозитні гроші, що існують в формі певних сум на
банківських рахунках і надаються в позику клієнтам державних грошотворчих
установ.
Національний банк не лише формує основну масу грошей у національній
економічній системі – він контролює і регулює грошові потоки в комерційному
секторі національної грошової системі, може впливати на обсяги грошових
потоків у грошовій системі і через купівлю або продаж акцій та облігацій.
Друга стадія створення грошей настуває тоді, коли комерційні банки,
спираючись на свої резерви, збільшують кредитування клієнтів і готівка в
обігу є грошовою масою. До складу другої стадії входять, по-перше,
комерційні банки як основна ланка комерційного сектора національної
грошової системи, по-друге, ощадні банки, які обслуговують здебільшого
населення, по-третє, пенсійні й інвестиційні фонди, кредитні спілки й
асоціації, страхові й трастові компанії і т.і.
У комерційному секторі національної грошової системи формуються тальки
безготівкові гроші, його установи не мають права здійснювати емісію грошей
паперових.
В Україні у постсоціалістичний період грошова система, по-перше,
доларового стандарту, по-друге, її стабілізації. Визначальним фактором
зростання грошової маси в Україні були кредити НБУ уряду. Таким чином,
основне джерело інфляції – це фінансування за рахунок кредитної емісії НБУ
дефіциту Державного бюджету.
2.2. Банки та кредити. Їхроль в економіці України.
Система комерційних банків безпосередньо охоплює усі сфери ринкової
економіки – виробництво, розподіл, обмін і споживання. Немає практично
жодної організації чи підприємства, яке б не було клієнтом кредитної
установи. Саме кредит є тим фактором, який значною мірою забезпечує
безперервність розширеного відтворення в економіці. За допомогою
банківського кредиту вирішується протиріччя між розміром коштів,
вивільняються у кредитора, і розміром потреби у позичальника. В цих умовах
з розвитком економіки грошові і товарні відносини все більше
трансформуються у кредитно-грошові по суті набуло кредитного характеру. На
цьому базується величезна роль кредиту та комерційних банків, як основних
носіїв кредитних відносин для ефективного функціонування розвитку економіки
в цілому.
Роль кредиту в економічному житті суспільства визначається сферами
його застосування, які можуть бути поділені на чотири групи.
1. Кредитування поточної діяльності підприємств, пов’язане із задоволенням
їх потреб в оборотних коштах.
2. Кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначити для
збільшення основних фондів реконструкції та розширення виробництва.
3. Кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб
споживчого характеру.
4. Кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.
Кредит не збільшує фізичний обсяг загальної маси факторів виробництва,
однак, виступаючи найбільш мабільним і гнучким джерелом коштів, кредит
загалом активно сприяє організації безперебійного виробничого процесу та
економічному росту в країні.
Підприємства і організації практично всіх галузей економіки активно
використовують банківські позики для забезпечення нормальних умов
виробництва і реалізації продукції. Найбільш це стосується таких галузей як
промисловість, сільське господарство і торгівля, що є основними секторами
економіки, які забезпечують виробництво і розподіл валового внутрішнього
продукту та неперервність розширеного відтворення
(таблиця,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,).
Галузева структура короткосрокових кредитів1
| |01.01.93|01.01.94|01.01.95|01.01.96|
|Усього кредитів, трлн.крб. |2,30 |37,5 |102,0 |267,0 |
|з них кремим галузям в %: | | | | |
|промисловості |57,4 |18,7 |20,5 |31,6 |
|сільському господарству |4,3 |5,6 |8,4 |5,9 |
|торгівлі |8,8 |8,5 |8,7 |7,5 |
|будівництву |2,4 |2,2 |1,2 |2,3 |
|транспорту |2,9 |1,0 |1,2 |2,0 |
|Темпи зростання кредитів в % |- |1630,5 |272 |261 |
Кредитні операції у сфері інвестиційної діяльності підприємств
сприяють розширенню і модернізації виробництва, випуску нових видів
продукції, розвитку нових технологій, що позитивно відображається на стані
економіки в цілому.
Дослідження впливу банківського кредиту на грошову сферу має
безпосереднє практичне значення для нашої країни. Нині банківський кредит
не виконує своого стабілізуючого впливу на грошовий обіг, а значно ю мірою
спрямований на підтримання витрат бюджету і його величезного дефіциту.
Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростання
банківських кредитних вкладів, загальний обсяг яких на початок 1996 року
склав понад 850 млрд. крб. Лише за 1993 рік вони збільшились у 12 разів, а
за два наступні роки – майже у 16 разів. При цьому негативним моментом
даної тенденції є зменшення питомої ваги кредитів, наданих безпосередньо
суб’єктом господарювання (,,,,,,,,,,,,,,,,,).
Динаміка обсягів кредитних вкладень українських банків1 (млрд.крб.)
|Усього кредитів, наданих банками |4438 |53623 |297317 |850211 |
|Темпи зростання % |- |1208 |554 |286 |
|Кредити, надані комерційними банками |2687 |40631 |155750 |411158 |
|суб’єктами господарювання | | | | |
|Темпи зростання |- |1512 |383 |263 |
Зростання осягів банківського кредитування на фоні загального спаду
виробництва і скорочення реального валового внутрішнього продукту є не
зовсім адекватним реальним економічним потребам, а виникає на поповнення
ресурсів для покриття бюджетних витрат, а також заходами, спрямованими на
ліквідацію платіжної кризи шляхом кредитування заліків взаємної
заборгованості. Тільки за період 1993-1995 років кредити НБУ міністерству
фінансів досягли рівня 437,5 трлн.крб.1 Зрозуміло, що ситуації,
коли близько половини усіх кредитних вкладень банківської системи України
спрямовується на потребу уряду, а не господарського сектора економіки,
ефективність кредитування в цілому залишається на низькому рівні.
Крім того, особливу увагу звертає на себе сучана нераціональна
структура кредитних вкладень в економіку, що найбільшою мірою виражається у
незначній питомій вазі довгострокових позик у загальному обсязі кредитів,
наданих комерційними банками суб’єктами господарювання
(мал.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,).
У 1991 році комерційні банки надавали суб’єктам господарювання кредити
лише в національній валюті, а з 1992 року до них додалися й кредити і в
іноземній валюті. При чому відбувалося постійне збельшення частини останніх
у загальному залишку заборгованості з 16% у 1992 році до 27,9% у 1995 році.
Протягом усіх п’яти останніх років частка наданих кредитів суб’єктам
господрювання припадала на короткострокові кредити, які в свою чергу,
поділилися, як показано в табл.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,.
Короткострокові кредити в національній валюті, надані суб’єктам
господарювання України 1 (млрд.крб.)
|Період |Усього|з них |
| | |промисл|сільськ|будвниц|транспо|постача|заготів|торгівл|
| | |овість |е |тво |рт |ння |ля |я |
| | | |господа| |і |і | |і |
| | | |рство | |зв’язок|збут | |громадс|
| | | | | | | | |ьке |
| | | | | | | | |харчува|
| | | | | | | | |ння |
|1991 |85 |37 |5 |3 |2 |9 |4 |13 |
|1992 |2312 |1327 |100 |56 |67 |160 |52 |204 |
|1993 |37446 |6986 |2088 |809 |375 |4021 |7917 |3178 |
|1994 |102035|20879 |8523 |1256 |777 |4603 |911 |8916 |
|1995 |266403|86471 |16162 |5593 |5051 |7640 |1266 |20625 |
Розрахував темпи зростання короткострокових кредитів, які були надані
суб’єктам господарювання і зобразити результати у вигляді графіку, то ця
крива буде поступово рухатись вниз. Накриклад: порявняємо дані за 1992 та
1995 в промисловості. Темп зростання за 1992 – 3586%, а за 1995 – 414%.
Різниця очевидна.
У цілому за останні роки приблизно 2/3 загального обсягу
короткострокових кредитів комерційних банків спрямовувалося в сферу
матеріального виробництва.
Розподіл довгострокових кредитів комерційних банків у національній
валюті зображено у табл.,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Довгострокові кредити в національній валюті, надані комерційними банками
суб’єктам господарювання України1
|Період |Усього |з них |
| | |радгоспи, |підприємст|житлово-бу|орендарі |переселенц|
| | |колгоспи, |ва і |дівельна | |і |
| | |міжгоспи |організаці|кооперація| | |
| | | |ї окремих | | | |
| | | |міністерст| | | |
| | | |в та | | | |
| | | |відомств | | | |
| | |залишки заборгованості |
|1991 |12,4 |3,6 |6,7 |1,3 |- |0,8 |
|1992 |123,1 |12,7 |94,0 |2,3 |6,1 |7,2 |
|1993 |1070,3 |126,4 |740,8 |101,2 |23,6 |70,7 |
|1994 |17645,6 |405,3 |16705,2 |181,5 |65,6 |227,5 |
|1995 |36489,7 |1238,6 |32096,3 |278,2 |140,3 |2736,3 |
Темпи зростання довгострокових кредитів у національній валюті не були
однорідними протягом минулого п’ятиріччя. Як у цілому, так і за основними
напрямками темпи зростання на кцнець терміну, що налізується, були нижчими,
ніж на його початок. Найбільше зростання при цьому зафіковано в
кредитуванні житлово-будівельної кооперації в 1993 році – 44 рази, а також
підприємствам та організаціям окремих міністерств та відомств у 1994 році –
23 рази. У 1995 році темпи зростання загальної маси довгострокових
кредитів, у тому числі наданих підприємствам і організаціям окремих
підприємствам і організаціям окремих відомств та міністерств, житлово-
будівельній кооперації, орендарям, становили 2 рази порівняно з попереднім
роком. І лише довгострокові кредити переселенцям у 1995 році зросли в 12
разів.
Повноцінному розвитку нацональної банківської системи перевшкоджає те,
що немає досконалого банківського законодаства і надмірний рівень
оподаткування банківских установ, нерівнозначне становлення різних верств
населення до банків та відсутність фінансової дисципліни.
Незалежність грошово-кредитної політики центрального банку забезпечує
розв’язання трьох основних питань: довіри до грошово-кредитної політики,
ефективності досягнення центральним банком цілей його діяльності,
встановлення грошової стабільності. Крім того, на НБУ покладено також
функцію забезпечення купівельної спроможності гривні на споживчому ринку.
Тобто тепер Начцональний банк відповідає не лише за стабільність
національної валюти відносно інишх валют, а й за стабільність споживчих
цін. Але найголовніше, що повинен зробити НБУ в перехідний період –
замінити практику прямого розподілу кредитних ресурсі гршово-кредитним
регулюванням з використанням ринкових інструментів – передбачає
реформування організаційно-управлінських структур, їхню адаптацію як на
верхньому, так і на нижньому “поверхах” банківської системи до роботи в
режимі реального ринку.
Висновки.
Я впевнена, що майже кожна людина знає, що у державі, економіка якої
перебуває в кризовому сатні, не може бути абсолютного здорової банківської
системи. Саме тому національний банк пропонує вжити таких заходів.
1. Створити незалежне відомство, яке б визначало рейтинги комерційних
банків. Можливо, таку службу було б доцільно створити при Асоціації
українських банків.
2. З метою захисту комерційних банків та недопущення надання позик
недобросовісним клієнтам.
3. Організувати в комерційних банках підрозділи з управління кредитними
ризиками.
4. Вжити зміни заходів щодо подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього
аудиту банку.
5. Внести зміни в управління підрозділами банків, їх філій, запровадити
прогнозування і планування роботи з залучення та розміщення ресурсів.
6. Переорієнтувати діяльність банків на розширення банківських послуг та
операцій клієнтам. Проводити політику збільшення доходів банку за рахунок
розширення банківських послуг та операцій, у тому числі за рахунок
здійснення розрахунків як найменше ризикових операцій.
7. Сприяти усуненню законодавчих обмежень участі банків у створенні інших
банків і промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського,
фінансового та промислового капіталу, створення дочірніх банків.
Мені здається, що у процесі подальшого розвитку банківської системи
України необхідно як можна ширше використовувати закордонний досвід, але й
не забувати історичні особливості країни.
На сьогодні українські банки перейшли на міжнародні стандарти ведення
обліку і звітності, однак робота в цьому напрямку не закінчилась.
Застосування сучасних норм бухгалтерського обліку і складання балансів, а
також регулярне публікування балансів, звітів про прибутки і збитки
сприятимуть більшій прозорості діяльності банківської системи і поступово
збільшать довіру клієнтів до банків. Отже, можно зробити висновок, що
реформування банківської системи України на сьогодні дало відчутні
результати для національної економіки та перебудови суспільства. Водночас
злагодженої взаємодії усіх галузей економіки можна досягти тільки за умови
економічного зростання. Тоді й банки зможуть ефективно виконувати свої
завдання, які постали перед ними на етапі трансформації.
Список літератури.
1. А.Андреєв. Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні.
Банківська справа. – 1999 - № 4, с. 85
2. Н.І.Версаль. Передумови та проблеми регулювання банківською діяльністю.
Фінанси України. – 1999 - № 9, с. 60-62
3. О.Д.Вовчак. Роль банків в економіці України. Фінанси України. – 1999 -
№ 10, с. 96-112
4. І.Гуцал Банківська система України. Банківська справа. – 1998 - № 2, с.
16-18
5. О.В.Дзюблюк. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин.
Тернопіль. – 1996, ст. 81-102
6. Е.Ф.Жуков. Банки и банковские операции. Москва. – 1997, с. 5-10
7. О.Е. Колосов. Інвестиційні банки. Фінанси України. – 1999 - № 5, с. 15
8. А.Н.Мороз. Посібник “Гроші та кредит”. Київ. – 1992, с. 123-140.
9. И.Я. Носкова. Денежно-кредитноые регулирования. Финансы. – 1992 - № 12,
с. 39
10. В.Сусіденко. Практичні аспекти забезпечення банківських кредитів.
Економіки України. – 1998 - № 7, с. 35
11. Н.Сушко, Т.Плісак. Проблеми становелння банківської системи. Банківська
справа. – 1999 - № 3, с. 30-33
12. Е.Ф.Сысоева. Деньги, банки и банковские операции. Воронеж. – 1995,
с. 117-119
13. В.М. Усоснин. Современный комерческий банк. Москва. – 1994, с. 134-150.
-----------------------
[1] «Фінанси України» – 1999. - № 10, с. 102
1 «Фінанси України» – 1999. - № 10, с. 108
1 Дзюблюк О.В. «Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин» –
Тернопіль 1996. – с.73
Тернопіль 1996. – с.101
1 «Фінанси України» - 1999. - № 9, с. 37
Страницы: 1, 2, 3, 4
